Пам’ятати про Бога важливіше, ніж дихати
Про невпинну пам’ять Божу
Пам’ять про Бога — це та чеснота, яка стримувала Йосипа від гріха, коли він, зовсім ще молодий і самотній, опинився в Єгипті — країні, відомій своєю аморальністю та ідолопоклонством1(Бут. 39, 1—20).
Що ж таке пам’ять про Бога?
Це те, про що святитель Григорій Богослов сказав: «Пам’ятати Бога важливіше, ніж дихати». Оскільки ми, поки живі, не перестаємо дихати, ми також повинні постійно зберігати пам’ять про Бога.
Ви запитаєте: як це можливо?
У реальному світі ми повинні щодня працювати, ходити до школи, навчатися, постійно вирішувати безліч різних завдань: розмовляти, слухати, рухатися, керувати автомобілем і приділяти увагу всім членам нашої родини. Як ми можемо при цьому ще й невпинно пам’ятати про Бога?
Річ у тім, що пам’ять про Бога повинна зберігатись дуже глибоко, у самих глибинах нашої душі – в нашій підсвідомості.
…пам’ять про Бога повинна зберігатись дуже глибоко, у самих глибинах нашої душі – в нашій підсвідомості.
Це зовсім не означає, що ми повинні постійно читати та говорити про Бога. Ми можемо робити наші повсякденні справи, при цьому не втрачати відчуття Його присутності. Ми робимо так і в інших сферах нашого життя.
Приклади аналогій із пам’яттю про Бога
Припустимо, ваш батько спить в одній із кімнат будинку, і ви повинні бути обережними, щоб не розбудити його. Тоді ви побачите, що перейшли на шепіт під час розмови з рідними чи друзями. Вам не потрібно нагадувати собі кожну секунду, що ваш батько спить, просто зберігайте пам’ять про це в глибині душі.
Інший приклад.
Припустимо, ви спите на верхньому двоярусному ліжку в таборі. Якщо у звичайному вашому ліжку ви безтурботно крутитеся та перевертаєтеся з боку на бік, тут ви поводитесь обережно. Щось усередині вас не спить. Навіть незважаючи на те, що ваше тіло спить, ви пам’ятаєте у вашій підсвідомості, що лежите на високому місці та не можете вільно рухатися. Саме ця пам’ять утримує вас від падіння з висоти.
Так само пам’ять про Бога не є чимось, про що слід нав’язливо думати. Це почуття, яке постійно зберігається в душі. Однак цьому зберіганню потрібно вчитися.
Важливість пам’яті про Бога
…пам’ять про Бога не є чимось, про що слід нав’язливо думати. Це почуття, яке постійно зберігається в душі. Однак цьому зберіганню потрібно вчитися.
Так, друзі мої, цьому треба вчитися, постійно зберігати пам’ять Божу. Це надзвичайно важливо: відчувати, що Господь завжди перебуває поряд із вами, стежить за вами, слідує за вами, захищає вас, готовий допомогти вам будь-якої миті.
Цей спогад про Бога стає щитом, захистом та фортецею для вірянина. Це захищає вірянина від будь-якої шкоди, від ідолопоклонства та гріха.
Коли Йосип спокушався, коли його спокушали найпровокаційнішим способом, він захистив себе пам’яттю про присутність Всюдисущого Бога. Він сказав: “Як я можу вчинити це злодіяння в присутності мого Бога?”. Так Йосип був врятований від тяжкого гріха, зберігши пам’ять про Бога в повсякденному житті.
Навпаки, коли ми забуваємо про Бога, це дуже серйозний гріх. Він бере початок від однієї із семи смертельно небезпечних пристрастей. Ця пристрасть — духовна лінь.
...коли ми забуваємо про Бога, це дуже серйозний гріх. Він бере початок від однієї із семи смертельно небезпечних пристрастей. Ця пристрасть — духовна лінь.
Лінь породжує забудькуватість і невігластво. Забуття про Бога може стати причиною багатьох великих гріховних провин, тоді як постійна пам’ять про Бога служить духовним компасом для подорожі до раю.
Що нам дає пам’ять про Бога
Пам’ять Божа збільшує наше благочестя, нашу духовність та любов до Господа. Людина, чиє серце сповнене пам’яттю про Бога, звільняється від культу речей.
Людина, чиє серце сповнене пам’яттю про Бога, звільняється від культу речей.
Якщо ми будемо зберігати пам’ять про Бога, то навчимося цінувати навколишній світ і щодня радіти. Коли побачимо прекрасну квітку — одразу подумаємо: «Яку прекрасну лілею Бог створив!». Коли видасться чудова погода, і ми залюбуємося лазурно-блакитним небом і сніжинками, що тихо падають, — прославимо премудрість Творця, який створив цю красу.
Крім того, пам’ять про Бога розвиває в нас бажання побачити Боже обличчя2(Одкров. 22, 4) і переносить наші бажання з земного на небесне. Ми перестаємо прив’язуватися до земних речей, до всього тлінного.
Матеріалізм — це бідний і неживий замінник, який люди починають цінувати через відсутність спілкування з Богом, і це хвороба, яка охопила переважну більшість сучасних цивілізацій та культур.
Матеріалізм — це бідний і неживий замінник, який люди починають цінувати через відсутність спілкування з Богом, і це хвороба, яка охопила переважну більшість сучасних цивілізацій та культур.
Проте людина, чиє серце сповнене пам’яттю про Бога, звільняється від культу речей. Така людина перестає відчувати потребу в брязкальцях та земних насолодах. Її тіло перебуває на землі, але її розум дбає про повернення втраченого раю. Людина, яка здобула пам’ять про Бога, не потрапляє в сучасні пастки комфорту, речей та технологій.
Людина, яка здобула пам’ять про Бога, не потрапляє в сучасні пастки комфорту, речей та технологій.
Що ще важливіше, пам’ять про Бога у наші дні стає протиотрутою від епідемії самотності, відчуження та ізоляції серед натовпу.
Атеїзм відповідає за широко поширені зараз психоемоційні захворювання. Я можу свідчити: якби в мене не було пам’яті про Бога, якби я не знав Його, моє життя стало б абсолютно безглуздим. Сенс мого життя народжується від пам’яті Бога.
Сенс мого життя народжується від пам’яті про Бога.
Якщо ми не віримо в Боже Царство, то на що сподіватися? Без цієї блаженної надії3(Тит. 2, 13), подібно до святого Павла, я запитую себе: що таке життя? Чому ми існуємо? Може, ми всі — просто пил на вітрі, як то кажуть у пісні?
Самотність та ізоляція – це велика чума, зараза екзистенціалізму та нігілізму, що порівнюють життя людини з життям краплі дощу, яка потрапляє у величезний океан вічності та зникає назавжди.
Безперечно, відсутність віри та пам’яті про Бога — одна з основних причин депресії, зневіри, зловживання наркотиками та алкоголем, спроб самогубства та багатьох інших бід.
…відсутність віри та пам’яті про Бога — одна з основних причин депресії, зневіри, зловживання наркотиками та алкоголем, спроб самогубства та багатьох інших бід.
Якщо ми навчимося зберігати пам’ять про Бога, ми відчуємо любов і турботу нашого всемогутнього Небесного Отця, Джерела надії, радості та блаженства.
Бог – наш непогрішний провідник у житті
Якщо ми маємо пам’ять про Бога, то ми також відчуваємо Божий Промисл у нашому житті. У важкі часи, коли справи йдуть не так, як треба, і виглядають похмуро, ми можемо вистояти, подумавши: “Хіба Бог помер? Ні, Бог завжди поряд! То чому ми часто вчиняємо так, наче Він помер?”.
Якщо ми маємо пам’ять про Бога, то ми також відчуваємо Божий Промисл у нашому житті.
Якби люди знали, як допомагає ця думка в хвилину розпачу!
Бог – наш непогрішний провідник у житті. Я поділюся з вами однією історією.
Одна молода жінка та її п’ятирічний син втратили чоловіка й батька сім’ї. Декілька тижнів жінка плакала та постійно повторювала: «Що ми робитимемо?». Вона була сповнена розпачу.
Якоїсь миті хлопчик повернувся до неї та запитав: «Мамо, а Бог теж помер? Татко помер, але чи Бог помер?».
І тоді мати раптово схаменулася, прийшла до тями й знайшла в собі сили жити далі.
Отже, пам’ять про Бога зміцнює нашу віру в Його Промисл і Його керівництво. Бог – наш непогрішний провідник у житті. Зрештою, пам’ять про Бога сповнює нас істинною духовною радістю, радістю не цього світу.
…пам’ять про Бога сповнює нас істинною духовною радістю, радістю не цього світу.
Пророк Давид пише: “Згадав я Бога і звеселився”4(Пс. 76, 3). Святий апостол Павло серед плодів Святого Духа одним із перших називає радість. “Плід же духу: любов, радість, мир, довготерпіння, милосердя, віра, лагідність, помірність”5(Гал. 5, 22).
Радість – дар Бога Його чадам, які моляться Йому
Радість є даром Бога Його чадам, які моляться Йому. І ця радість не має жодного стосунку до коротких земних насолод і швидко минучим задоволенням від придбання нової машини, нового годинника або навіть нової посади, або нового диплома.
Це інша радість – радість Святого Духа, яка супроводжує всіх, хто невпинно пам’ятає про Бога.
Давайте молитися, щоб усі ми, молоді та старі, могли радіти тою невичерпною радістю, яку породжує пам’ять про Бога. І всіх, хто пам’ятає Бога, Бог також пам’ятає, як і не визнає тих, хто прожив життя без пам’яті про Нього.
…всіх, хто пам’ятає про Бога, Бог також пам’ятає, як і не визнає тих, хто прожив життя без пам’яті про Нього.
Страшно бути християнином, але не згадувати Бога та почути від Христа наприкінці часів: “Я ніколи не знав вас; відійдіть від Мене, що роблять беззаконня”6(Лк. 13, 27).
У Діяннях апостолів ми читаємо, як ангел сказав Корнилію: “Почута твоя молитва, і милостині твої згадалися перед Богом”7(Дії 10, 31). Отже, Корнилій щодня згадував про Бога у своїх молитвах, і тому Бог також пам’ятав про нього. Він послав апостола Петра охрестити Корнилія та його сім’ю й зробив їх членами Його Церкви!
Архімандрит Афанасій (Мітілинеос)
