День пам’яті преподобного сповідника Філарета Звіринецького

1/14 грудня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного сповідника Філарета Звіринецького.

Бердянськ

Преподобний Філарет, у миру Іван Кочубей, сповідник Звіринецький (1858-1932), народився в місті Бердянську в сім’ї міщан. У 1888 році його прийняли до складу братії Київського Свято-Троїцького монастиря старця Іони. Через три роки він прийняв постриг у мантію з нареченням імені Філарет на честь праведного Філарета Милостивого.

У 1892 році монах Філарет разом із рідним братом, ченцем Іліодором, звершив паломництво на Святу Гору Афон. Звідти вони привезли в дар Петропавлоському собору міста Бердянська список Хіландарської ікони Божої Матері «Троєручиця».

Заповіт старця

Старець Іона у своєму духовному заповіті 1896 р. вказує на ченця Філарета, «як на благонадійного, також досвідченого, тверезого та випробуваного різними видами справ святого послуху … все виконував вірно, чесно, як годиться істинно люблячому Господа… обираю [своїм наступником] помічником і співпрацівником по Бозі святої справи послуху…»

У 1900 р. подвижника возвели в сан ієромонаха, і аж до 1909 року він сумлінно виконував послух казначея монастиря. Після зняття намісника Іонинської обителі ієромонаха Філарета наказом перевели в Жаботинський Онуфріїв монастир, що на Черкащині. Там із 1913 по 1916 роки він ніс послух на крилосі й у книжково-церковній крамниці.

Після пошкодження храму та скитських будівель через вибухи на Звіринецьких військових складах у червні 1918 року ієромонах Філарет повертається до Києва.

А 1918-1931 роках очолює Києво-Звіринецький скит при стародавніх печерах. За цей час було відремонтовано й освячено в 1922 р. “Всіхскорбященський” храм із келіями.

У 1924 році в обителі відбувся постриг князя Володимира Жевахова в ченця Іоасафа. До монастиря також перешла частина братії зі закритих київських монастирів, монахів прийняли радушно.

Визнавши заслуги в справі відродження чернечого та богослужбового життя в богоборчий час, у березні 1925 р. ієромонаха Філарета зведено в сан архімандрита з врученням жезла.

У січні 1931 року архімандрита Філарета заарештовав Київський ОДПУ. Арештанта відправили до Лук’янівської в’язниці, в якій, за сфабрикованою груповою справою про контрреволюційну діяльність, він місяць чекав у камері смертників.

14 грудня 1931 р. 73-річний архімандрита Філарета засудили на 3 роки заслання в Північний край.  У важких табірних умовах, з підірваним здоров’ям, він завершив свій земний шлях, упокоївшись у братській могилі під Архангельськом.

День пам’яті святого, останнього ігумена Звіринецького монастиря — 1/14 грудня, є днем його небесного покровителя, днем його чернечого постригу та днем вироку, який визначив завершальну, сповідницьку віху в його житті. У 2025 році архімандрит Філарет канонізований (прославлений) у сонмі святих Українською Православною Церквою.