День пам’яті святителя Павла Неокесарійського
23 грудня/5 січня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Павла Неокесарійського, єпископа.
Святий Павло був єпископом міста Неокесарії, що розташовувалося на берегах річки Євфрату.
Святий прославився своїм доброчесним життям, і про нього дізнався жорстокий Лікіній, який царював у 307–324 роках у східній половині Римської імперії.
Спочатку Лікіній був співправителем імператора Галерія, а потім почав правити самостійно. Коли Костянтин Великий, воцарившись на Заході, проголосив себе покровителем християн, східний імператор підняв люте гоніння на Церкву Христову. Причиною гонінь стало те, що Лікіній бачив у християнах прихильників Костянтина, якого підозрював у намірі захопити підвладну йому частину імперії.
За наказом Лікінія святого Павла привели на суд. Угодника Божого жахали погрозами, морили голодом, били. Святитель мужньо терпів муки, що дивувало всіх присутніх при тому.
На долоню страждальця поклали дуже розжарений залізний обруч, із якого летіли іскри, і прикрили його другою долонею. Потім руки Святого стягнули скобами, і він терпів катування, допоки не вистигло залізо. Тоді м’язи на долонях згорнулися й омертвіли, і архіпастир втратив здатність рухати пальцями. Після того єпископа Павла ув’язнили в темниці на березі Євфрату.
Згодом благочестивий імператор Костянтин дійсно рушив на Схід і переміг лютого гонителя християн.
Всі заслані й ув’язнені за віру во Христа отримали свободу, і кожен повертався на батьківщину. Повернувся до своєї пастви і святитель Павло. Він, як і колись, сяяв благочестям.
Угодник Божий був учасником І Вселенського Собору, що відбувся в 325 році в Нікеї. Собор засудив єресь Арія та затвердив догмат, що Син Божий є істинним Богом, народженим від Бога Отця раніше всіх віків і так само вічним, як Бог Отець; Він народжений, а не створений, і єдиносущний із Богом Отцем.
Разом із єпископом Павлом на Соборі були присутні й інші страждальці за віру Христову, дехто з них не мали вух, носа, рук, втратили зір або носили на своєму тілі інші сліди катувань. Обпалені ж руки Святого не діяли, а тіло було пошкоджене від биття палицями.
Після Собору отці представлялися імператору Костянтину. Богоугодний імператор взяв руки єпископа Павла, поцілував їх і приклав до своїх очей та інших частин свого тіла.
При цьому він сказав, що то є великою радістю вітати того, хто так постраждав за Христа, й цілувати його спалені безпорадні руки.
Решту свого життя угодник Божий провів у Неокесарії й після багаторічного святительського служіння з миром відійшов до Господа.
Слава Богу вовіки. Амінь.
