Сказання про втечу Пречистої Богородиці з Богонемовлям у Єгипет
Коли волхви, які приходили вклонитися Божественному Немовляті, покинули Віфлеєм, праведному Іосифу з’явився Ангел Господній.
Небесний Вісник повелів старцю разом із новонародженим Іісусом і Його Матір’ю тікати в Єгипет, бо цар Ірод хотів погубити Немовля: «Встань, візьми Дитятко та Матір Його, і втікай до Єгипту, й перебувай там, поки не скажу тобі, бо Ірод шукатиме Дитятко, щоб його погубити»1.
Проте перед подорожжю в ту країну, коли настали дні очищення Пренепорочної Діви, Іосиф із Марією за Законом Мойсеєвим принесли Христа в Єрусалимський храм.
Там Господа зустріли старець Симеон і пророчиця Анна. Після того мандрівники повернулися у свій дім у Назареті, де взяли потрібні для подорожі речі. Звідти вони потай уночі вирушили до Єгипету.
А Ірод, не отримавши звістки від волхвів, що не повернулися до Єрусалиму сповісти йому про місце перебування Царя-Немовля, прийняв те за образу й посміяння себе та дуже розлютився.
Крім того, до нього дійшли чутки про пророцтва Симеона й Анни, і це ще більше розпалило його гнів. Взяли гору хворобливі підозрілість і страх нечестивого володаря, що новонароджене Немовля, як законний Цар, відбере в нього царство.
Ірод посилено розшукував місце народження Богонемовляти, проте всі його пошуки залишалися марними.
Збожеволівши від страху та злості, він наказав побити у Віфлеємі та його околицях всіх немовлят чоловічої статі від новонароджених до дітей дворічного віку. Нечестивий цар був упевнений, що в тому числі вб’є і новонародженого Царя Юдейського.
14 тисяч дітей стали жертвою честолюбного лиходія, який, засліплений своїм безумством, думав перемогти волю Всемогутнього Творця та знищити обітованого Месію.
Проте розголос про віфлеємське кровопролиття надало тій події ще більшої вагомості. А самі немовлята, охрещені кров’ю, стали провісниками страждань Спасителя, Який кров’ю Своєю омив і освятив землю, осквернену беззаконнями.
У тій нелегкій подорожі до Єгипту Богородицю з Немовлям і праведного Іосифа супроводжував старший Іосифовий син Іаков, якого пізніше почали називати братом Господнім.
Своєю втечею в Єгипет Господь показав, що Він людина, а не дух, і навчає нас тікати від людського гніву та не наражати себе на небезпеку.
На шляху в Єгипет на мандрівників напали розбійники та хотіли забрати їхнього віслюка.
Однак один із них подивився на Божественне Немовля та здивувався від Його незвичайної краси. Він сказав, що якби Бог прийняв на себе людську плоть, то не міг би бути гарнішим за це Немовля.
Після того він заборонив іншим розбійникам кривдити святих мандрівників.
Тоді Пресвята Діва сказала йому, що згодом він отримає щедру винагороду від Немовляти, Яке захистив.
Так і сталося, оскільки той розбійник був тим самим розбійником, якого повісили на хресті праворуч Господа та який першим увійшов у Рай.
Коли мандрівники прибули в Єгипет, то наблизилися до міста Єрмополя, що в Фіваїді (Верхньому (Південному) Єгипті).
Коли до дерева підійшла Пресвята Діва з Немовлям Христом, то біс одразу звідти втік. При цьому дерево сильно затрусилося. Потім воно на знак покори своєму Творцю схилило до землі верхівку й таким чином захистило мандрівників від спеки.
У такому схиленому стані те дерево й залишилося, а від його гілок почали чудесно подаватися зцілення хворим.
Коли Син Божий зі Своєю Матір’ю та праведним Іосифом увійшли в Єрмополь, то розташований там язичницький храм разом із ідолами зруйнувався. Крім того, під час прибуття Господа в Єгипет, не витримавши благодаті Божої, зруйнувалися й усі інші ідоли. Так здійснилося пророцтво Ісайї: “Ось на хмарі леге́нькій несеться Госпо́дь і прибу́де в Єгипет, — і затремтя́ть перед лицем Його бовва́ни Єгипту, і серце Єгипту розта́не посеред нього.”1(Ісаії. 19:1-25).
Потім мандрівники наблизилися до поселення Натарея, що розташовувалося поблизу міста Іліополя в Нижньому (Північному) Єгипті.
Іосиф увійшов у поселення, а Пречиста Матір із Богонемовлям залишилися відпочивати під смоковницею.
Та смоковниця розділилася надвоє зверху до низу й схилила свою вершину над святими мандрівниками. Крім того, в розколині утворилося місце, зручне для відпочинку, де Богородиця з Дитям змогли лягти й відпочити.
У розколині того дерева й тепер запалюють лампаду на честь Пресвятої Діви та Немовляти Іісуса. А місцеві жителі називають його сикоморою. Воно росло в саду, що належав англійцю, який охоче обдаровував прочан листочками з нього.
Неподалік від тієї смоковниці старець Іосиф із Пречистою Дівою знайшли хатину та поселилися в ній. Там біля дерева чудесно з’явилося джерело, з якого Матір Божа брала воду й у якому купала Свого Сина.
Найбільш дивовижним є те, що те джерело є єдиним джерелом живої води в усьому Єгипті.
Достеменно не можна визначити, скільки часу прожили святі мандрівники в Єгипті. За одними переказами називають два-три роки, за іншими — від п’яти до семи років. Однак безумовно Господь разом із Матір’ю та старцем Іосифом перебував в Єгипті до смерті Ірода.
Через певний час Ангел Господній знову з’явився Іосифу та передав повеління Отця Небесного повернутися на батьківщину: “Із Египту воззвах Сина Мого“2 (Прор. Осії 11:1)та Євангеліє від Матвея 2:15.
Тоді праведний старець із Дівою Марією та Божественним Немовлям вирушили до Іудеї. Але коли він дізнався, що Іудеєю править жорстокий син Ірода Архелай, то побоявся туди йти.
Тоді Іосифу знову з’явився Ангел, він повелів йому іти в Галілею, якою правив Ірод Антипа — інший, більш лагідний, син царя Ірода. Коли помер Ірод-вбивця, тоді Бог через Ангела возвістив: “Візьми Младенця та Матір Його і йди в землю Ізраїльську, тому що померли ті, хто шукали душі Младенця“3(Матвея 2:20).
Після Ангельського з’явлення Іосиф із Богонемовлям і Богородицею повернувся до свого дому в Назареті. Там Спаситель світу й зростав у покорі Своїй Матері та праведному старцю Іосифу.
Слава Богу вовіки. Амінь.
