День пам’яті священномученика Зотика
30 грудня/12 січня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Зотіка, пресвітера, годувальника убогих і служителя прокажених.
Святий Зотик народився в Римі на початку IV сторіччя в знатній християнській сім’ї та навчався в найкращих наставників.
Юнак зростав у чеснотах, через деякий час імператор Костянтин І Великий (306–337) наблизив його до себе.
У 330 році святий Костянтин переніс столицю Римської імперії в місто Візантій, яке офіційно назвав Новим Римом. Згодом за іменем Костянтина Великого місто почали називати Константинополем.
Туди разом із імператором переселився Зотик. Він швидко відмовився від мирських почестей і прийняв посвяту в сан пресвітера. Будучи священником, Святий почав приймати та доглядати в своєму домі бідних і мандрівників.
Згодом у столиці почалася епідемія прокази. Прокажених тоді топили в морі, щоб перешкодити поширенню хвороби.
Сповнений співчуття до приречених на смерть, угодник Божий прийшов до імператора та попросив у нього багато золота. Він сказав, що воно потрібне на купівлю перлів та дорогоцінних каменів для його більшого прославлення.
Отримане від імператора золото він витрачав на допомогу немічним і хворим. Також він витрачав багато грошей на викуп прокажених, яких імператорські слуги мали намір вигнати чи втопити.
Врятованих від смерті людей Святий розміщав у спеціально влаштованих лікарнях на Маслиновому пагорбі, що на протилежному березі Босфору. Святий пресвітер піклувався про них і на знедолених витратив усе, отримане від імператора, золото.
Після смерті рівноапостольного імператора Костянтина імператорський престол зайняв його син Констанцій ІІ (337–361). Наступник ухилився в аріанство та почав переслідувати правовірних.
Царедворці заздрили високому становищу Зотика й обмовили його перед новим імператором. Вони донесли, що священник сповідує противні йому погляди та розтратив державні кошти на допомогу прокаженим.
Невдовзі в Новому Римі почався страшний голод. Вороги Святого посилили на нього свої мерзенні наклепи та звинуватили його й у тій біді.
Коли Зотик постав перед Констанцієм, той запитав у нього, чи приготував він перли та дорогоцінні камені. Адже, як йому донесли, він на купівлю їх взяв у імператора Костянтина золото.
У відповідь Святий запропонував імператору приготувати корабель і пообіцяв показати придбане багатство.
Після того пресвітер Зотик переправився з імператором через Босфор і повів його до лікарень. Там він показав прокажених та хворих. Святий Зотик називав їх прекрасними каменями та блискучими перлами, придбаними дорогою цінною й немалою працею для його спасіння.
Констанцій ІІ розлютився, наказав прив’язати Священномученика до хвостів диких мулів і тягти по землі. За наказом імператора тортури мали продовжуватися, допоки його тіло Зотика не буде розірване на шматки.
Мули тягли Зотика по камінню, й він терпів тяжкі муки. Зрештою вони стрімко спустилися з гори, через що кістки Святого потрощилися, а Мученик віддав душу Богу.
На місці кончини святого Зотика забило джерело води, від якої зцілювалися недужні.
Слава Богу вовіки. Амінь.
