День пам’яті святителя Афанасія Полтавського
1/14 січня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Афанасія (Вольховського), Полтавського, єпископа, чудотворця.
Святий Афанасій (Федір Павлович Вольховський) народився в місті Полтаві у священницькій сім’ї. Його дядько Афанасій був єпископом Тверським, а пізніше Ярославським.
Юнак навчався у Тверській Духовній семінарії та Київській Духовній академії.
Коли йому виповнилося 23 роки, він втратив батька, а після нього й свого благодійника-дядька.
У 1765 році Феодора хіротонісали в ієрея, і почав він служити в Миколаївському храмі міста Полтави. Згодом померла його дружина.
У 1769 році Святий прийняв чернечий постриг у Чернігівській Іллінській обителі з іменем Афанасій на честь Афанасія, патріарха Царгородського. Також його нове ім’я нагадувало йому про покійного дядька, архієпископа Афанасія.
У 1770–1776 роках угодник Божий виконував різні послухи при кафедральному соборі Чернігова та Свято-Троїцькому монастирі.
У 1776–1781 роках він був ігуменом Новгородської Кирилової обителі, а в 1781–1783 роках — намісником Олександро-Невської Лаври.
У 1783 році Святого перевели в Новгородську Отенську Покровську Трьохсвятительську обитель, а пізніше — у Вяжицький монастир.Тоді ж він удостоївся сану архімандрита.
З 1785 року Афанасій — архімандрит Новгородської Юр’євої обителі.
У 1788 році Святого хіротонісали в архієрея, і став він єпископом Староруським, вікарієм Новгородської єпархії, та найближчим помічником митрополита Гавриїла (Петрова).
У 1895 році святитель Афанасій удостоївся переведення в губернське місто Могилів та почав управляти Могилівською й Полоцькою єпархією.
Він був мудрим і добрим архіпастирем, багатьох уніатів навернув до Православ’я. У 1797 році Святитель отримав від імператора Павла Петровича в нагороду орден Святого Олександра Невського.
Того ж 1797 року на угодника Божого чекало тяжке випробування. Один диякон, на прізвище Харкевич, склав донос на Святителя і послав його у Священний Синод.
У доносі диякон неправдиво звинувачував владику Афанасія у тяжких моральних та громадянських злочинах.
Коли Святий дізнався про те, в чому його звинувачують, то подав прохання про звільнення. Він хотів зберегти Православ’я в Могилівському краї від ганьби та підозр.
Згідно з указом імператора, Святитель відбув на покій у Мгарську Спасо-Преображенську обитель Полтавської губернії.
Про наклепницький зміст доносу свідчить те, що для з’ясування справи не проводилося ніяке розслідування й Святому призначили пенсію.
1 січня 1801 року святитель Афанасій відійшов до Господа у Полтаві. Його мощі поховали в Полтавській Хрестовоздвиженській обителі, де вони почивали нетлінно.
Нетлінність тіла Святителя виявив у 1882 році Преосвященний Іларіон (Юшенов), що був зведений на Прилуцьку кафедру (Полтавське вікаріатство).
Згідно з рішенням Синоду гроб єпископа Афанасія винесли з усипальниці та поставили в склепі, де влаштували церкву й почали служили панахиди.
Від мощей угодника Божого звершувалися численні чудеса та подавалися зцілення хворим. Тому матеріали для його канонізації були швидко підготовлені.
Коли готувався до видання Полтавський патерик, до нього записали й ім’я Святителя.
Урочисте прославлення єпископа Афанасія планувалося звершити після Собору Руської Православної Церкви 1917 року, але почалася революція.
Мощі угодника Божого в роки радянської влади вціліли дивним чином. Безбожники помістили їх у краєзнавчому музеї Полтави в якості експоната антирелігійної виставки. Там мощі перебували до початку Великої Вітчизняної війни.
Коли прийшли німецькі окупанти, їх потай забрали та поховали під підлогою соборної церкви монастиря.
Пізніше музей, де перебували останки Святителя, згорів, і поширилася чутка, що разом із ним згоріли й чесні мощі.
Справжнє місце знаходження святині не розголошувалося, щоб уникнути її осквернення безбожниками.
Близько 1995 року мощі єпископа Афанасія перепоховали на монастирському кладовищі між Хрестовоздвиженським собором і храмом на честь Пресвятої Трійці.
У 2010 році владику Афанасія Українська Православна Церква прославила в сонмі святих.
Слава Богу вовіки. Амінь.
