Чим потрібен був Христу Предтеча?
“…Кожна долина нехай наповниться, і всяка гора та пагорб зрівняються“1Лк. (3, 5-6)
Будівництво доріг справа непроста, особливо там, де рельєф місцевості складний, де пагорби чергуються з низинами.
Загальний сенс такої роботи зрозумілий навіть неспеціалістові: де занадто низько – дорогу треба підняти, де занадто високо – знизити.
Коли доводиться їхати такими живописними місцями, не перестаю дивуватися: скільки ж знань і праці доклали тут будівельники-шляховики, щоб зробити трасу хоч більш-менш рівною, без копіювання цього опукло-увігнутого ландшафту. І всякий раз на думку спадають Євангельські слова про Іоанна Хрестителя:
«І він проходив по всій околиці Йорданській та проповідував хрещення покаяння для прощення гріхів, як написано в книзі слів Ісаї-пророка, який говорить: голос волаючого в пустелі: приготуйте шлях Господній, прямими зробіть догои Йому. Кожна долина нехай наповниться, і всяка гора та пагорб зрівняються, і хай стане криве прямим, і вибоїсті дороги – рівними. І побачить всяка плоть спасіння Боже»2(Лк. 3:3-6).
Кожна долина нехай наповниться, і всяка гора та пагорб зрівняються. На перший погляд, може здатися незрозумілим – що спільного між цим дорожньо-будівельним принципом і проповіддю покаяння?
Проте саме такий образ чомусь вклав Бог у вуста древнього пророка Ісаї, ще за сім століть до народження Іоанна Хрестителя.
Метою Іоаннової проповіді було приготування Ізраїльського народу до пришестя Месії.
Метою Іоаннової проповіді було приготування Ізраїльського народу до пришестя Месії.
Що ж могло перешкодити юдеям гідно зустріти свого Царя? Які долини та гори необхідно було їм прибрати зі шляхів свого спасіння?
Спасінню людини заважають її гріхи.
Спасінню людини заважають її гріхи.
Проте вони теж бувають різного роду.
Одні полягають у прямому порушенні заповідей Божих, очевидному для усіх, а також і для самого грішника.
П’яниці, розпусники, злодії та лихварі знають, як сильно відхилилося їхнє життя від задуму Божого про них. І яким нищівним не був би в таких людях розгул пристрастей, у глибині душі багато хто з них обтяжується своїми гріхами, страждає від них і хотів би залишити їх назавжди.
Але буває й тонший варіант гріховного життя, коли ззовні благочестива людина настільки впевнена у власній праведності, що не відчуває жодної потреби в покаянні.
До Іоанна Хрестителя приходили й ті, й ті.
До перших Іоанн Хреститель був дуже поблажливий і лише пояснював, як їм слід змінити своє життя, щоб воно стало догідним Богові.
Других же гнівно викривав, називав зміїними дітьми, погрожував їм Божою карою.
Це зовсім не означало, що він ніби-то одних любив, а інших ненавидів. Просто від кожної хвороби допомагають свої ліки.
Коли люди бачили глибину свого падіння, Іоанн пояснював, як їм наповнити життя добрими справами.
Коли ж люди підносилися своєю уявною праведністю над одноплемінниками (як це робили фарисеї та саддукеї), Іоанн жорсткими викриттями закликав їх спуститися з пагорбів власної гордині.
Коли люди бачили глибину свого падіння, Іоанн пояснював, як їм наповнити життя добрими справами. Коли ж люди підносилися своєю уявною праведністю над одноплемінниками (як це робили фарисеї та саддукеї), Іоанн жорсткими викриттями закликав їх спуститися з пагорбів власної гордині.
Так Іоанн Предтеча, коли допомагав піднятися одним і не давав звеличуватися іншим, готував людські серця до прийняття головного одкровення Божої любові людям – пришестя Іісуса Христа.
Публіцист Олександр Ткаченко
