Які існують взаємозв’язки між вірою та добрими справами?
Запитують: чи достатньо для спасіння однієї віри, чи потрібні ще й добрі справи?
Саме питання, поставлене в такій площині неправильне, бо воно витікає із спотвореного уявлення про віру.
Справжня віра поширюється не лише на людський розум, але на всі сили її душі, в тому числі й на волю.
Справжня віра поширюється не лише на людський розум, але на всі сили її душі, в тому числі й на волю.
Помилка старозавітних юдеїв, полягає у формальному, юридичному розумінні спасіння. Юдеї вчили про виправдання справами закону незалежно від віри. Християнство ж вчить про духовне відродження людини: “Хто во Христі, той нове створіння”1(2Кор. 5:17).
Спасіння не є тільки переселення людини в рай, але і благодатний стан її оновленої душі й, за словом Господнім, Царство Боже міститься всередині людини2(Лк. 17:21).
Духовне відродження не здійснюється миттєво.
Слова Христові тим, хто повірив: “Віра твоя спасла тебе,” звертають увагу на той важливийвнутрішній перелом, який зробили люди, коли наверталися від гріха на шлях спасіння. Без цього початкового перелому в образі думок неможливе жодне подальше виправлення чи духовний прогрес.
Природно, що після того, як людина стала на правильний шлях, вона повинна далі йти ним.
Природно, що після того, як людина стала на правильний шлях, вона повинна далі йти ним.
Усе Новозавітне Писання говорить про те, як працювати над собою та все більше уподібнюватися Христу. “Отже, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми в оновленому житті ходити почали”3(Рим.6:4). І тут потрібна не абстрактна віра, але та, “яка діє любов’ю”4(Гал. 5:6).
Святий апостол Яків рішуче повстає проти тих, хто відділяє віру від добрих справ, кажучи: “Якщо брат або сестра нагі та не мають денного прожитку, а хто-небудь з вас скаже їм: “Йдіть із миром, грійтесь і їжте,” – але не дасть їм потрібного для тіла, яка користь? … Але скаже хто-небудь: “Ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені віру твою без діл твоїх, а я покажу тобі віру мою в ділах моїх”. Ти віруєш, що Бог єдиний: добре робиш; та й біси вірують і тремтять”5(Як. 2:15-19).
Далі апостол наводить приклади древніх праведників, які саме добрими вчинками являли свою віру і робить наступний висновок: “Чи бачиш, що віра сприяла ділам його, і ділами віра досягла довершености? … Бо як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва”6(Як. 2:22,26).
Так само і апостол Павло не визнає однієї віри без її плодів і каже: “Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, – то я ніщо”7(1Кор. 13:2).
Таким чином, правильне розуміння віри усуває всякі сумніви щодо того, що важливіше “віра” або “справи” – вони нероздільні, як світло й тепло.
...правильне розуміння віри усуває всякі сумніви щодо того, що важливіше “віра” або “справи” – вони нероздільні, як світло й тепло.
Як зміцнити свою віру
Отже, ми вже говорили, що віра – це дорогоцінний Божий дар.
Віра дає нам правильний світогляд, показує мету в житті, підбадьорює нас у скрутні часи, радує серце, дає силу нашій молитві та відкриває нам доступ до нескінченних милостей Божих.
Однак сумне спостереження: життя в достатку та благополуччі розсіює віру. Забуваються благодіяння Божі. Дієва віра відходить, і заритим виявляється великий Божий талант.
І в міру того, як у людині згасає віра, приходить в усе більший розлад і весь її внутрішній лад: втрачається ясність думки і мета життя, щезає духовна сила, порожнеча та смуток міцно оселяються в серці, людина стає дратівливою та всім невдоволеною.
Адже душа не може жити без віри, як рослини не можуть існувати без світла та вологи. Людина зі згаслою вірою, якою б розумною й талановитою не була, опускається до рівня тварини, іноді навіть хижої.
Людина зі згаслою вірою, якою б розумною й талановитою не була, опускається до рівня тварини, іноді навіть хижої.
Щоб уникнути такої “загибелі корабля у вірі”8(1Тим. 1:19), потрібно серйозно потурбуватися про оновлення своєї душі.
Як? Ми знаємо, що всі наші здібності вимагають тренувань: щоб розум зберігав свою ясність, потрібно займатися розумовою роботою; щоб пальці не втрачали легкості, потрібно вправлятися на музичному інструменті; щоб тіло залишалося гнучким, потрібно займатися гімнастикою.
Якщо люди витрачають стільки сил і коштів для розвитку своїх фізичних здібностей, то чи не варто нам, християнам, потрудитися над набуттям живого духовного досвіду?
Щоб зміцнити віру, потрібно почати жити духовно.
Щоб зміцнити віру, потрібно почати жити духовно.
Для цього потрібно,
- по-перше, регулярно читати Священне Писання, думати про Бога, цікавитися та читати літературу духовного змісту.
- Потім, потрібно намагатися відчувати Бога в зосередженій, сердечній молитві, а також у причащанні Тіла й Крові Христових.
- Нарешті, потрібно намагатися жити не стільки для себе, скільки для блага ближніх і своєї церкви.
Хто любить, у того серце зігрівається благодаттю Духа Святого.
Звичайно, у християнському житті не обійтися без боротьби, випробувань і труднощів. Іноді може здаватися, що весь світ постає проти вірянина. Але важливо пам’ятати, що, з Божою допомогою, всі ці випробування сприятимуть нашому духовному зростанню.
…у християнському житті не обійтися без боротьби, випробувань і труднощів… Але важливо пам’ятати, що, з Божою допомогою, всі ці випробування сприятимуть нашому духовному зростанню.
При цьому пам’ятатимемо, що віра не є тільки плід наших зусиль, але й дар Святого Духа. Про це свідчив і апостол Павло, кажучи, що “Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра”9(Гал. 5:22).
Тому проситимемо в Бога віри, як великого духовного скарбу, та пам’ятимемо обіцянку: “Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам”10(Мф. 7:7).
Віра ж принесе нам душевний мир, радість і передчуття тієї перемоги над злом, якою тішилися апостоли, коли писали: “Бо всякий, народжений від Бога, перемагає світ; і ця перемога, що перемогла світ, – віра наша”11(1 Інн. 5:4).
Єпископ Олександр (Мілеант). Про віру Православну
