Правила сімейного життя

Кажуть, що перші два роки подружнього життя найскладніші.

Якщо спиратися на пастирський досвід спілкування з сімейними парами, можна сказати, що цей термін досить умовний. Як правило, складності перших місяців або перших років шлюбу пов’язані з тим, що подружжя дізнається одне про одного в новій якості.

…складності перших місяців або перших років шлюбу пов’язані з тим, що подружжя дізнається одне про одного в новій якості.

Поки вони зустрічаються та готуються до створення сім’ї, це один характер стосунків. Люди можуть довгий час спілкуватися, зустрічатися, розмовляти багато про що, потрапляти в різні ситуації, але це ще не спільне життя.

Коли ж двоє людей опиняються під одним дахом, коли загальним у них стає і місце, і спосіб проживання, і саме життя як таке, відбувається безліч відкриттів. І починаються вони з побутових і закінчуються набагато глибшими та серйознішими.

Потрібен час для того, що зазвичай називають не дуже милозвучним словом «притирання», начебто дві деталі одна до одної притираються.

Насправді відбувається щось подібне: коригуються побутові звички, спосіб життя.

Все це відбувається безболісно, ​​якщо люди одне одного люблять. Тому що любов допомагає відмовлятися від різних речей, що створюють проблеми у стосунках.

…любов допомагає відмовлятися від різних речей, що створюють проблеми у стосунках.

Набагато гірше, якщо з’ясовується, що люди помилялися щодо один до одного.

Але якщо подружжя готове змінюватися, терпіти взаємні недоліки, тоді поступово воно стає по-справжньому рідним.

…якщо подружжя готове змінюватися, терпіти взаємні недоліки, тоді поступово воно стає по-справжньому рідним.

У когось негаразди в сімейному житті починаються пізніше, у когось не починаються взагалі. Бувають чудові приклади, коли люди, які стали сім’єю, тільки радіють із того, що відкривають один у одному. (Ігумен Нектарій (Морозов)).

Правила сімейного життя від священника Павла Гумерова

Правило 1. Ніколи не забувати про головне.

За всіх обставин життя (а особливо у важких) треба пам’ятати, що ми живемо разом не для того, щоб з’ясовувати, хто має рацію, хто винен, чи перевиховувати один одного, а для того, щоб разом спасатися. Прагнути до миру, любові та щастя.

Правило 2. Сім’я – це МИ.
Якщо людина намагається жити якимось своїм власним життям, окремим від життя сім’ї, то щастя в сім’ї не буде.

У сімейному житті слід забути займенник «я» і, навпаки, завжди пам’ятати інше слово – «ми».
Тому що сім’я жива лише тоді, коли ми разом.

Правило 3. Намагатися більше спілкуватися.

Потрібно, не зважаючи на велику зайнятість поза домом і на численні домашні справи, знаходити час для сімейного спілкування. Спілкування – основа добрих взаємин подружжя.

Правило 4. Обговорювати нагальні проблеми.

Важливі рішення ухвалювати спільно. Переконався на власному досвіді, що коли проблему «промовляєш», обговорюєш, запитуєш думки та поради інших, завжди вдається прийняти більш виважене і правильне рішення. Особливо це так, коли йдеться про справу, що є важливою для всієї родини.

Якщо запитуєш поради – значить поважаєш, а це завжди прихиляє до себе, слугує зміцненню сімейних стосунків.

До того ж, інша людина бачить проблему під іншим кутом і може помітити те, на що ти не звернув уваги.

При спілкуванні потрібно обговорювати не тільки важливі справи, а й будь-які питання, що вас цікавлять.

Правило 5. Поважати одне одного.
Не подобається людині слово “поважати”, є інше чудове слово – “шанувати”.

І не тільки дружина повинна надавати чоловікові щоденну повагу як своєму голові, але й чоловік зобов’язаний почитати дружину. Він повинен дбайливо ставитися до неї – як до істоти більш тендітної, ніжної, немічної. Чоловік повинен вшановувати в ній безцінний образ Божий і цінувати як дар, який дав Сам Бог.

Правило 6. Не намагатися переробити, перевиховати свою половинку.

Вміти бачити добрі, світлі сторони своїх близьких і свого сімейного життя.

Це дуже важливо – бачити позитивні сторони своїх близьких та намагатися змінити не самих людей, а ставлення до них та з ними.

Правило 7. Не давати волі гніву та іншим негативним емоціям.

Той, хто гнівається, завжди неправий.

Будь-кому зрозуміло, що дратівливість, гнів, сварки руйнують добрі стосунки. Але гнів також не дає вирішити жодної проблеми. Тому що під час гніву людині майже неможливо прийняти правильне рішення: її розум затьмарений.

“Під час гніву не потрібно ні говорити, ні діяти”, – сказав Піфагор.

І всі серйозні розмови слід вести лише в спокійному стані духу.

Правило 8. Щочастіше радувати своїх домашніх.

Це правило контрастно попередньому – про гнів, роздратування та меланхолію.

Сучасна пересічна людина оточена негативною інформацією, що лякає: вбивства, аварії, катастрофи, просто безлад у країні… І як добре, якщо в сім’ї ми отримуватимемо позитивні емоції.

Невже складно хоча б кілька разів на день розповідати один одному щось хороше, ділитися приємними враженнями?

Слово ласки, подяки, сказане вранці, здатне покращити настрій на весь день.

Якийсь мудрий чоловік сказав: «Радість, пережита разом, множиться вдвічі, а горе вже стає половиною горя».

Правило 9. Надавати допомогу та виявляти взаємовиручку.

У кожній сім’ї кожен із членів, як правило, має свій обсяг обов’язків.

Звичайно, ці обов’язки потрібно виконувати добре, але бувають моменти, коли потрібна допомога близьких. І авторитет навіть самого маститого академіка не впаде, якщо він допоможе дружині: пропилососить килим, поки вона готує вечерю до приходу гостей.

Якщо в сім’ї взаємовиручки немає, може статися, як в одній східній казці. Чоловік та дружина суворо розподілили обов’язки. Дружина відповідає за все, що всередині будинку, а чоловік – за все, що поза ним. І коли в будинку сталася пожежа, чоловік не побіг допомогти дружині, й будинок згорів вщент.

Чому звинувачення не допомагають налагодити стосунки?

Звинувачення – це як кидання каміння в сад, який ти хочеш виростити. Камені, звичайно, можуть щось зламати, але точно не допоможуть зростанню гарних квітів.

Ось чому звинувачення не допомагають налагодити стосунки:

• Створюють бар’єри: звинувачення спричиняють захисну реакцію. Замість того, щоб почути та зрозуміти, людина починає виправдовуватися, агресивно реагувати чи усувається.

• Збільшують дистанцію: звинувачення посилюють почуття провини та недовіру. Замість зближення вони роблять прірву між людьми ще глибшою.

• Не вирішують проблему: звинувачення не викорінюють проблему, а лише посилюють ситуацію.

• Псують настрій: звинувачення роблять стосунки більш токсичними та негативними, і можуть призвести до образ і сварки.

Що робити замість звинувачень:

• Говоріть про свої потреби та почуття

• Фокусуйтеся на рішенні: замість “Чому ти так зробив?”, запитайте: “Як ми можемо виправити ситуацію?”.

• Будьте терплячими: зміни не відбуваються миттєво.

• Домовляйтесь: знайдіть рішення, яке влаштує вас обох.

Пам’ятайте: стосунки – це двостороння дорога. Для того, щоб їх налагодити, потрібно працювати над ними.