День пам’яті священномученика Климента, єпископа Анкірського, мученика Агафангела та інших із ними

23 січня/5 лютого Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Климента, єпископа Анкірського, мученика Агафангела та ін. із ними.

Святий Климент народився в місті Анкірі (нині Анкара, столиця Туреччини) в малоазійській області Галатії.

Його батько був язичником, а матір християнкою. Вона рано овдовіла й сама виховувала сина. Коли отроку було 12 років, матір померла.

Осиротілого отрока взяла у свій дім благочестива багата жінка Софія, що не мала дітей.

У той час у Галатії почався голод, і багато людей вмирало. Климент збирав сиріт у дім Софії, годував і навчав їх істинної віри.

Угодник Божий жив стриманно й у юних роках удостоївся єпископського сану. Він багатьох навертав до Христа, й Церква Христова зростала.

Згодом імператором став нечестивий Діоклетіан (284–305), який розпочав жорстоке гоніння на християн.

Тоді святого Климента схопили та привели до імператорського намісника Доміціана.

Останній спочатку намагався лестощами схилити угодника Божого до свого нечестя, а потім розпочав катування.

Климента стругали та різали залізними знаряддями, і його плоть відпадала шматками. Після того Мученика били по обличчі й устах і розтрощили йому зуби.

Зрештою страждальця ув’язнили в темниці, де його зцілив Господь. Невдовзі Доміціан послав святого в Рим до імператора Діоклетіана.

Діоклетіан переконався в непохитності віри Климента та наказав його катувати. Святого прив’язали до колеса й почали терзати його тіло.

Коли колесо оберталося, тіло Мученика ранилося гострим колом, при цьому Діоклетіанові слуги били святого палицями.

Багато годин тривало катування, і плоть страждальця знову відпадала шматками. Потім Господь чудесно звільнив Климента від колеса й зцілив його рани.

Через те чудо багато язичників прославило Істинного Бога. Сам Климент тоді передрік, що віра Христова просвітить всесвіт.

Ті слова ще більше розлютили Діоклетіана, й він наказав розтрощити уста та зуби Святого, а потім кинути його в темницю.

У темницю до Климента збирався народ, і мученик Христовий хрестив новонавернених в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Діоклетіан довідався про те й послав воїнів схопити та вбити християн. Лише один юнак на ім’я Агафангел утік, щоб пізніше прийняти за Христа більші муки.

Святителя Климента Діоклетіан знову віддав на люті катування, після чого послав у Нікомидію до свого зятя та співправителя Максиміана ІІ Галерія (293–311).

На корабель, яким мав плисти Климент, зійшов згаданий Агафангел. Він приєднався до Святителя, щоб звершити разом із ним мученицький подвиг. У дорозі святим приносив їжу Ангел.

На шляху мандрівники зупинилися на острові Родос. Місцевий єпископ вмовив воїнів відпустити ненадовго Климента з Агафангелом.

Тоді Климент відслужив у храмі Літургію й чудесно зцілив багатьох хворих, через що кількість дюдей, які вірили в Христа зросла.

Імператор Максиміан доручив катування Святого воєводі Агріппіну. Останній наказав бити Климента по устах і різати бритвами його тіло.

Агафангела побили воловими жилами, а потім обох мучеників ув’язнили.

У темниці угодників Божих відвідували Ангели. Дивлячись на ті чудеса Божі, інші в’язні побажали навернутися до Істинного Бога.

Святий Климент хрестив ув’язнених, а потім молитвою відімкнув темницю й випустив їх на волю.

Воєвода Агріппін дізнався про те, що сталося, і віддав мучеників на поживу звірам, однак звірі не зашкодили їм.

Потім мучитель наказав розжареними знаряддями вивертати пальці та руки страждальців. Народ обурився тією жорстокістю, й люди почали кидати в Агріппіна каміння. Останній був змушений сховатись.

Тоді Климент і Агафангел зійшли на гору Піраміс, де розташлвувався язичницький храм, і своєю молитвою зруйнували ідолів і вигнали з храму бісів.

Через декілька днів туди прибув воєвода з воїнами. Спочатку страждальців побили, а потім зашили в мішки з камінням і кинули в море.

Усі думали, що мученики померли. Однак віряни знайшли святих посеред моря в мішках живими та неушкодженими.

Наступного ранку Климент і Агафангел увійшли в місто й почали на площі славити Бога, водночас вони зцілювали хворих.

Агріппін сповістив про те, що сталося, імператору, і той послав Климента та Агафангела до князя Курікія в Анкіру.

Курікій віддав мучеників на люті тортури, зокрема на голову Климента одягнули розжарений залізний шолом.

Святий помолився Богу, і шолом одразу вистиг. Потім мучеників ув’язнили. У темниці за ними доглядала названа матір Климента Софія.

Невдовзі угодників Божих послали в місто Амісію до імператорського намісника Доміція. Дорогою їх супроводжували діти, яких Климент прихистив під час голоду. Деякі з них не хотіли залишити Святого, і їх закололи воїни.

Доміцій кинув мучеників у кипляче вапно, але вони нітрохи не постраждали. Через те чудо воїни Фенгон і Євкарпій увірували в Христа, а нечестиві розіп’яли їх.

Після того з плечей Климента й Агафангела здерли шкіру, а потім страждальців побили. Пізніше святих поклали на розжарені ложа та поливали сіркою й смолою, але це не завдало їм шкоди. У той час у сновидінні мученики бачили Господа.

Згодом святих послали в Тарс (нині місто Тарсус на півдні Туреччини) до імператора. Дорогою Климент отримав від Бога одкровення, що його страждання триватимуть 28 років.

У Тарсі мучеників кинули в розжарену піч, але вони залишилися неушкодженими. Після того угодників Божих довго тримали в темниці, а потім передали правителю Сакердону.  Лютими муками він хотів перемогти їхню мужність, але сам залишився посоромленим.

Наступним мучителем святих був правитель Максим. За йогонаказом Климента поклали на гострі знаряддя та били палицями. Деякі знаряддя пройшли скрізь тіло Святого.

Далі катував страждальців вельможа Афродісій. Імператор Максиміан засудив їх на довічне ув’язнення.

Коли до влади прийшов імператор Максимін ІІ Даза (305–313), то послав Климента й Агафангела знову в Анкіру, де тоді начальствував Лукій.

За наказом Лукія Агафангела довго катували, а потім обезголовили. Святого ж Климента щоденно мучили в темниці. У той час в Анкіру прибув воєвода Олександр.

Коли наближалося свято Богоявлення, Софії та християнам із Божою допомогою вдалося вивести Климента на волю.

Невдовзі після того Святий усікли мечем за наказом Олександра у вівтарі печерної церкви.

Разом із ним там прийняли вінець мучеництва диякони Христофор і Харитон.

Кончина Святого настала 23 січня 312 року.

Слава Богу вовіки. Амінь.