Молитва – міцна зброя
Необхідно багато молитви
Мирська людина в минулі часи, коли збиралася щось зробити, перед цим думала. Якщо ж хотіла зробити щось людина духовна, то вона і думала, і молилася.
У наш час навіть «духовні» люди, мало того що не моляться, але й не думають. Справа часто стосується серйозних питань, а вони ставлять експерименти, і на кому – на людях!
У всіх випадках, перед тим як щось почати, будемо ставити собі питання: «Чи обміркував я це? Чи помолився я про це?» Роблячи щось, не подумавши й не помолившись, людина діє сатанинськи.
Роблячи щось, не подумавши та не помолившись, людина діє сатанинськи.
Часто багато християн своїми діями перешкоджають Божому втручанню. Вони думають, що впораються із завданням самі, й при тому, що навіть ті, хто не вірять говорять: «З Божою допомогою», ці люди й так не кажуть.
Наприклад, хтось бореться проти карнавалу, тоді як можна помолитися, і Бог дасть такий град, що всі люди розбіжаться й усі виступи відмінять.
Або, припустимо, дехто звинувачує у чомусь якогось архієрея, інші оскаржують ці звинувачення в Державній Раді, але й на цьому не зупиняються: демонстрації, шум, статті в газетах… Без кінця людські старання – Богові ці люди діяти не дають, не вдаються до молитви, щоб Він відповів через неї. Все невиправлене й непоправне виправляється смиренням і молитвою.
Все невиправлене та непоправне виправляється смиренням і молитвою.
Сьогодні ми живемо в часи Апокаліпсису, і не обов’язково бути пророком, щоб це зрозуміти. Все йде одне за одним.
Ми не знаємо, що нас чекає, це видно з того стану, який панує у світі. Тому зараз, як ніколи, нам потрібно сильніше покластися на молитву та поборотися зі злом молитвою. Це єдиний вихід.
Будемо просити Бога пожаліти Своє створіння, хоч ми й не вартуємо того, щоб Він нас шкодував.
Люди не зможуть прийти до взаєморозуміння. Кожен почне робити те, що спаде йому на думку. Здійсниться те, про що пророкував святий Косма Етолійський: «Треба буде довго йти, щоб зустріти людину, а ті, хто залишиться жити, будуть їсти золотими ложками».
Звичайно, в декого є помисел: «Яка ж користь від молитви, якщо пророцтва все одно здійсняться?» Так, Бог знає, що події розвиватимуться саме так, але ми молимося для того, щоб зло було менш болісним і не дістало поширення. Тому й у Євангелії говориться, що заради вибраних дні скоротяться.
Наприклад, на війні сила молитви робить чудо, більше людей залишаються живими, а жертв, навпаки, буває менше. Від усього цього люди дістають духовну користь, стають віруючими й у хорошому сенсі змінюються.
Неабияка справа. Чудо вже те, що дотепер світ не злетів у повітря.
Чудо вже те, що дотепер світ не злетів у повітря.
Хай простягне Бог свою руку – увесь світ залежить від трьох-чотирьох людей, його доля перебуває в руках декількох навіжених зайдиголів.
Прямо за прислів’ям: «Кінь із конем б’ється, а копитом курям дістається». Так воно і є.
Коли починається смута між великими державами, то несправедливості сиплються на голови нещасних маленьких. Брикаються більші, а валяться маленькі.
Необхідно багато-пребагато молитви, щоб Бог просвітив тих, хто має владу, тому що вони, якщо захочуть, можуть зруйнувати світ. Але Бог дуже легко може трохи просвітити і їх. Якщо ж Він просвітить когось одного, то варто тому тільки віддати відповідне розпорядження, як усе поміняється.
Прохання в молитві
– Герондо, не могли б ви, якщо можна, назвати нам щось із того, про що треба молитися особливо.
– Насамперед будемо просити, щоб внаслідок нашої молитви ті, хто живуть, й ті, хто будуть жити, прийшли до визнання Бога.
Насамперед будемо просити, щоб внаслідок нашої молитви ті, хто живуть, й ті, хто будуть жити, прийшли до визнання Бога.
Я, говорячи у своїй молитві: «Сподоби милості Твоєї знаючим Тебе», додаю: – І незнаючим Тебе». І навіть так молюся: «Господи, спаси нечестивих». (Церква, звичайно ж, правильно встановила виголошення: «Господи, спаси благочестивих», тому що інакше нечестиві могли б сваритися, чуючи, як за них моляться.)
Потім, коли священник вимовляє «Про тих, хто заповідав нам, недостойним, молитися за них», я додаю: «І про тих, хто не заповідав», оскільки ми повинні молитися й за тих, хто просив нас про це, і за тих, хто цього не просив, за тих, кого ми знаємо й не знаємо.
У скількох тисяч людей є потреба набагато більша й проблеми більш серйозні, ніж у тих, хто просив наших молитов!
Будемо молитися й за тих, із ким обійшлися несправедливо, щоб правда стала явною; про те, щоб були помилувані ті, хто перебувають у в’язницях, а пережиті ними страждання пішли їм на користь, і вони виправилися.
Коли я підкладаю у вогонь дрова, я молюся: «Зігрій, Боже мій, тих, хто позбавлений тепла». Коли я спалюю листи, які мені надсилають (прочитавши листи, я спалюю їх, тому що вони містять те, що не повинні знати інші, і зокрема, сповідання гріхів), я говорю: «Хай попалить Бог всі їхні недоліки. Хай допоможе Він їм жити духовно і хай освятить їх».
А ще в мене є звичка просити святих захищати людей, які носять їхні імена, а у всіх святих я прошу опіки над тими, у кого нема святого покровителя.
– Герондо, як краще: просити милості Божої взагалі або, відповідно до заповіді Спасителя «просіть і дасться вам», просити в молитві й про щось конкретне?
– Молися взагалі та говори: «Господи Іісусе Христе, помилуй тих, хто страждає тілесно та душевно». Ця молитва охоплює й покійних.
Якщо тобі на думку приходить хтось із рідних, то вимов за нього молитву: «… Помилуй раба Твого (ім’я його)» і відразу ж перейди до загальної молитви за увесь світ: «…Помилуй увесь світ Твій».
Ти можеш мати на увазі конкретну людину, яка перебуває у злиднях, трохи помолитися за неї, а потім промовляти молитву «Господи, Іісусе Христе, помилуй нас» з болем за всіх, щоб… поїзд не пішов тільки з одним пасажиром.
Не потрібно застрявати на комусь одному, інакше потім ми не зможемо допомогти молитвою ні самим собі, ні іншим.
Коли ти молишся, приміром, за когось, хто хворий на рак, то молися за всіх, у кого рак, і додавай молитовку за покійних.
Або, якщо ти бачиш якогось нещасного, то хай твій розум відразу ж іде до всіх нещасних, і молися за них.
Пам’ятаю, як дитиною я побачив якогось жебрака, що помер на порозі турецького будинку, близько десяти метрів від нашого. Він називався Петром. Туркеня знайшла його зранку, він лежав біля їхнього ґанку, і, коли почала його розштовхувати, зрозуміла, що він помер. Я його дотепер поминаю. А скільки на світі таких «Петрів»!
Тому, хто молиться, корисно просити про щось визначене й думати про те, що наші ближні страждають, тому що від цього його серце вражається болем. А потім з болем у серці людина повертається в молитві від конкретного до загального й сердечною молитвою більше допомагає людям.
Ченцеві добре розділяти свою молитву на три частини: за себе самого, за увесь світ і за покійних. Але навіть і при такому поділі, не дивлячись на те, що він здається рівним, найбільша турбота ченця за себе самого, тому що його душа одна, тоді як живих і покійних – мільярди.
«Залишся з нами»
– Герондо, під час молитви моє серце залишається холодним
– Це від того, що розум не шле телеграму серцю. А крім цього в молитві потрібно потрудитися, неможливо в одну мить досягти такого стану, щоб розум зовсім не відходив. Необхідне терпіння.
…в молитві потрібно потрудитися, неможливо в одну мить досягти такого стану, щоб розум зовсім не відходив. Необхідне терпіння.
Як у двері стукають? Стукнуть раз, стукнуть другий, потім чекають – і двері відчиняються.
А ти хочеш один раз постукати й відразу ввійти. Так не буває. Коли ти починаєш молитву, в тебе що, нема до неї бажання?
– Я відчуваю потребу в допомозі, тому що відчуваю себе слабкою.
– Ось саме з цього й починають. У молитві необхідна наполегливість. «Залишся з нами», – говорить Євангеліє про двох учнів, що зустріли Господа на шляху в Емаус.
Христос залишився з ними, тому що вони, коли перебували з Ним в [духовному] спорідненні, мали на це право. У них були смирення, простота, доброта в доброму значенні цього слова, дерзновення. У них були всі передумови, щоб Христос залишився з ними, й тому Він це зробив.
Про все, що просимо, потрібно молитися з вірою, потрібно терпіти, і Бог заговорить. Бо, молячись із вірою, людина якимось чином зобов’язує Бога виконати те, що просимо, заради цієї віри.
…молячись із вірою, людина якимось чином зобов’язує Бога виконати те, що просимо, заради цієї віри.
Тому, просячи щось у Бога, «не засумнівайтеся», і будемо почуті. «Майте віру й не сумнівайтеся» , – сказав Господь.
Бог знає, коли дати нам те, про що ми просимо, так, щоб це не завдало нам духовної шкоди.
Іноді ми просимо про що-небудь Бога, але не маємо терпіння та хвилюємося. Ми могли б хвилюватися, якби наш Бог не був сильним, але якщо ми маємо Всесильного Бога, у Якого така безодня любові, що Він живить нас Своєю Кров’ю, то нашому хвилюванню нема виправдання.
Іноді ми просимо про що-небудь Бога, але не маємо терпіння та хвилюємося,…але нашому хвилюванню нема виправдання.
Іноді ми не довіряємо вирішення якихось труднощів у руки Божі, а діємо по-людськи.
Коли просимо про щось у Бога, але наша віра вагається, і ми, не чекаючи, поки Він відповість на наше прохання, хочемо по-людськи домогтися того, чого важко домогтися, то це схоже на те, що ми подаємо Цареві Богові прохання, але, коли Він простягає Свою руку до дії, забираємо наше прохання назад.
Потім ми знову просимо Його, але наша віра знову вагається, ми знову хвилюємося й повторюємо те ж саме. Так наша мука стає затяжною.
Тобто ми поводимося, немов людина, яка подає прохання в Міністерство, але незабаром, передумавши, забирає його назад. Потім вона знову передумує й подає його знову, проходить ще трохи часу, й вона знову забирає його.
Однак прохання повинно лежати на місці, щоб до нього дійшла черга.
Молитва з болем
– Герондо, а як ви молитеся про якусь потребу?
– Основа всього в тому, щоб стало боляче. Якщо не боляче, то можна годинами тягти чотку, але молитва не буде мати жодного результату.
Якщо людині боляче за те, про що вона молиться, то вона й самим лише зітханням здійснює сердечну молитву.
Якщо людині боляче за те, про що вона молиться, то вона й самим лише зітханням здійснює сердечну молитву.
Багато хто, коли люди просять їхніх молитов, не мають у своєму розпорядженні часу й моляться про потреби цих людей самим лише зітханням.
Я не кажу, що не потрібно молитися, але якщо трапилося так, що часу нема, то зітхання за чужий біль є сердечною молитвою.
Тобто за своєю силою воно дорівнює цілим годинам молитви. Наприклад, ти читаєш лист, бачиш потребу, зітхаєш і потім молишся.
О, та це велике діло! Ти ще не взяв трубку, ще не набрав номер, а Бог уже чує тебе! А наскільки добре розуміє це той, за кого відбувається така молитва!
Подивіться, як біснуваті, де б вони не перебували, розуміють, коли я молюся за них, і кричать!
Справжня молитва – це не задоволення, не «нірвана», вона починається з болю.
Справжня молитва – це не задоволення, не «нірвана», вона починається з болю.
Що це за біль? Людина мучиться в доброму значенні цього слова. Їй боляче, вона стогне, страждає, про що б вона не молилася.
Знаєте, що значить «страждати»? Так, вона страждає тому, що є співучасником у спільному людському болі або ж у болі якоїсь конкретної людини.
За цю співучасть, за цей біль Бог відплачує їй божественною втіхою. Звичайно, людина не просить божественної втіхи, вона приходить як наслідок, оскільки вона є співучасником у чужому болі.
– Аз чого потрібно починати?
– Людина про щось дізнається, наприклад, про те, що стався нещасний випадок.
«Ах!» – зітхає вона, а Бог відразу дає їй розраду за це мале зітхання.
Вона бачить, як комусь боляче, й одразу співчуває йому, втішається божественною втіхою від Бога, і не залишається із цією гіркотою болю. Тоді ближній отримує допомогу від її молитви. Або ж вона міркує: «Бог дав нам стільки, а що зробив для Нього я?»
Якась людина сказала мені такі слова, що дуже мене вразили: «Коли відбувається Таїнство Божественної Євхаристії, то Ангели закривають свої обличчя, ми ж причащаємося Тілом Христовим. А що зробив для Христа я?» Так у доброму сенсі страждає душа.
– Герондо, а як тому, хто молиться, зрозуміти, що його молитва допомогла ближньому?
– Той, хто молиться, дізнається про це за тією божественною втіхою, яку він відчуває в собі після виконаної ним сердечної, наповненої болем молитви.
Однак спочатку біль іншої людини потрібно зробити своїм болем, а після цього здійснювати й сердечну молитву.
Любов є божественна властивість, вона надихає ближнього.
Так і у лікарнях, якщо лікарі та медсестри дійсно страждають за хворих, то це є найдієвішими ліками з усіх, які вони їм дають. Хворі бачать співчуття до них і відчувають упевненість, безпеку, втіху.
Той, хто страждає, не потребує ні наших багатьох слів, ні наших повчань. Він розуміє, що тобі за нього боляче, й це допомагає йому.
Біль – це все. Якщо нам боляче за когось, то ми забуваємо себе, свої власні потреби.
Прп. Паїсій Святогорець. Слова. Т. 2.
