Шлях до Бога

Нащадкам

Я, людина немічна і пил земний, звертаюся до вас, що житимуть у часи, яких я не побачу, але які Бог уже знає.

Пишу не як учитель, бо сам ще навчаюсь, і не як суддя, бо сам стою під судом любові. Пишу як брат, який побачив трохи світла та боїться, щоб ви не втратили його в шумі.

Ви живете у світі швидких слів, точних розрахунків та постійної напруги. Ви знаєте багато, але рідко перебуваєте в тиші.

Ваш розум перевантажений, серце втомилося, й тому Бог здається вам далеким, суворим чи абстрактним.

Проте знайте, що Бог не пішов і не змінився. Змінилася лише глибина вашого дихання.

Не думайте, що шлях до Бога лежить через ускладнення.

Бог простий, але ця простота лякає горде серце.

Він не вимагає від вас досконалості, однак прагне, щоб ви перестали вдавати з себе сильних.

Бог простий, але ця простота лякає горде серце. Він не вимагає від вас досконалості, однак прагне, щоб ви перестали вдавати з себе сильних.

Поки ви тримаєтеся за своє «я», як за останній оплот, ви не можете бути втішені. Коли ж відпустите – виявите, що вас тримали завжди.

Ви звикли шукати Бога нагорі – в успіху, правильності, духовних досягненнях. Але ж Бог не там. Він унизу.

Він там, де ви більше не можете спертися на себе.

Смирення – не приниження, а правда. Це спосіб існування любові, яка не ламає, а береже. Смирення – не сходи, а двері. І чим нижче ви схиляєтеся, тим ближче стаєте до серця світу.

Багато хто з вас думає, що віра – це система поглядів. Ні. Віра – це стан буття.

Віра – це не система поглядів, це стан буття.

Є знання, що вимірює, і є знання, що живе. Поки ви пояснюєте, ви ще не довіряєте. Коли довіра приходить – питання відступають самі, як темрява перед світанком.

Ви боїтеся страждання і тому боїтеся Бога, думаєте, що Він є джерелом болю. Але біль не від Нього, а від зустрічі з Ним у серці, не готовому до світла.

…біль не від Бога, а від зустрічі з Ним у серці, що не готове до світла.

Бог не карає. Він лікує. І якщо лікування пече – це тому, що хвороба глибока. Але повірте: жодне страждання не народжується з жорстокості Божої.

…жодне страждання не народжується з жорстокості Божої.

Вам говорили про суд як про помсту. Я ж говорю: суд – це правда, явлена ​​без прикриття.

Любов Божа – той самий вогонь для всіх. Для того, хто любить вона – радість. Для затятого – біль. Проте джерело одне. І цей вогонь не знищує, а очищає. Бо якби Бог залишив хоч одну істоту навіки в темряві, це означало б, що темрява сильніша за Любов. А це неможливо.

Не думайте про Хрест як угоду. Це помилка, від якої серце стає холодним.

Хрест – це сповідь Бога перед людиною. Це Його «Я з тобою», вимовлене в глибині людського зла. Бог не зажадав крові – Він віддав Себе. І в цьому ви бачите, хто Він є.

Якщо ви дійсно побачите це, ви не зможете більше ділити людей на гідних та негідних. Ви почнете жаліти, а не ненавидіти. Молитися, а не проклинати. Плакати, а не тріумфувати. Навіть про тих, хто спричиняє зло. Навіть про тих, хто відкинув світло. Тому що серце, яке скуштувало любові, не може більше бути жорстоким.

Вам здається, що любов – це слабкість. Але я бачив: тільки любов витримує вічність. Все інше розсипається. Любов же йде до кінця. Бог не зупиниться, поки хоч одне створіння не буде втішене. Не тому, що Він повинен, а тому, що Він такий.

І тому говорю вам: Не бійтеся.

Не бійтеся своєї темряви – вона не глибша за Бога.

Не бійтеся сумнівів – вони лікуються тишею.

Не бійтеся бути милосердними – це ознака божественної природи.

І головне – не бійтеся думати про Бога краще, ніж ви звикли.

Коли ваше серце очиститься від шуму, ви з подивом виявите:

Небо було всередині вас увесь цей час.

Мир вам.

І нехай буде ваше життя відповіддю Любові, яка ніколи не перестає шукати.

10.02.2014. Ієромон. Тихон

.