День пам’яті святителя Ігнатія Маріупольського
3/16 лютого Православна Церква вшановує пам’ять святителя Ігнатія, митрополита Маріупольського.
Святий Ігнатій народився на початку XVIII сторіччя на грецькому острові Фермія. Він походив зі знатного роду Газадіні.
З юних років він жив на Афоні, де подвизався його близький родич. Святий полюбив чернецтво й став монахом.
Його хіротонісали в ієрея, а згодом Подвижник удостоївся і єпископського сану.
У 1769 році угодник Божий зійшов на Готфейсько-Кефайську святительську кафедру в Тавриді (Крим). У той час Кримом правили кримсько-татарські хани-мусульмани. У зв’язку з цим православне населення, яке становили переважно греки, терпіло від мусульман численні утиски. Православні жили в ті часи під постійною загрозою насильницької смерті.
Місцем проживання Святителя в Криму був скит біля грецького поселення Маріанополя. Сам же Маріанополь розташовувався поблизу Бахчисарая — резиденції кримських ханів.
Багато років Святий звершував небезпечне, сповнене нестач архіпастирське служіння. Він усвідомив, що його пастві загрожує повне духовне поневолення, а імовірно й фізичне знищення.
Тому Святитель попросив російський уряд прийняти християн Криму в російське підданство та виділити їм землю для проживання. Цариця Катерина ІІ задовольнила прохання Святого.
У квітні 1778 року святитель Ігнатій закликав вірян готуватися до виходу з мусульманського полону. Гінці розіслали звістку по всьому Кримському півострові, і православні потай від влади підготувалися до переселення.
Влітку того ж року близько 30 тис. християн із чесною іконою Богородиці «Одигітрія», що перебувала в Бахчисарайському Успенському монастирі, вийшли з Криму.
Воєнна сторона справи звершувалася під керівництвом відомого полководця Олександра Суворова, а духовно-адміністративна — святителя Ігнатія.
На шляху переселенцям довелося перетерпіти численні негаразди, зокрема голод і страшну епідемію.
Молитвами Святителя до священномученика Харалампія хворобу вдалося вгамувати. На березі Азовського моря вихідці з Криму заснували місто, яке назвали на честь Божої Матері «містом Марії» — Маріуполем.
Зазвичай поселення на новому місці пов’язане з труднощами та нестачами. Деякі малодушні люди почали нарікати та говорили Святителю, що раніше вони жили простіше та ситніше.
Тяжкими були їхні докори для святителя Ігнатія, який багато років дбав про довірене йому словесне стадо Христове.
Він залишив новостворене місто й поселився неподалік від нього в збудованій власноруч кам’яній келії. Там угодник Божий спочив 3 лютого 1786 року.
Його тіло поховали в першій Маріупольській церкві, яку освятили на честь святого Харалампія. За грецьким звичаєм, Святителя погребли сидячим у кріслі. Над місцем поховання влаштували балдахін.
Коли до влади прийшли більшовики, згаданий храм був зруйнований, а мощі митрополита Ігнатія перенесли в підвал краєзнавчого музею.
Під час німецької окупації храми відкрили. Тоді мощі Святого знайшли нетлінними й із честю поклали їх у кафедральному соборі.
Восени 1943 року під час відступу німецько-фашистські окупанти підпалили місто. Разом із Маріуполем горіли й мощі Святителя. Нині їхня частинка зберігається у Свято-Миколаївському соборі міста.
Слава Богу вовіки. Амінь.
