День пам’яті мучеників: дівиці Фавсти, Євіласія та Максима

6/19 лютого Православна Церква вшановує пам’ять мучеників: дівиці Фавсти, Євласія та Максима.

Свята Фавста жила в місті Кізику (древнє місто в малоазійській області Мізія на південному узбережжі Мармурового моря) під час правління імператора Максиміана (305–311).

Її батьки були багатими християнами та виховали дочку в благочесті. Коли Фавсті було 13 років, вони померли.

Свята діва жила в пості, молитві та читанні Святого Письма. Вона нехтувала багатством і задоволеннями цього світу й своїм доброчесним життям прославилася серед людей.

Невдовзі про Фавсту дізнався сам імператор Максиміан. Він послав жерця Євіласія схопити дівицю й схилити до жертвоприношення, а в разі відмови від принесення жертви втопити її.

Коли Свята постала перед жерцем, то мужньо сказала, що не принесе жертви глухим і сліпим богам — витвору рук людських. Також Фавста сказала, що не може залишити спадок, який має на Небесах у Господа.

Коли Євіласій почув ті слова, то почав погрожувати дівиці лютою смертю. На це вона відповіла, що хоч і юна роками, але має мужнє серце.

За наказом Євіласія Фасті задля ганьби обстригли волосся. Після того Святу повішали на дереві й жорстоко били.

Вона ж молилася Господу. Під час її молитви раптом вдарила блискавка, і багато язичників впали мертвими.

Тоді наляканий Євіласій запитав у Фавсти, хто вона, оскільки подумав, що вона займається чаклунством.

Дівиця у відповідь попросила написати її зображення та зобразити муки, які вона терпить.

Коли це зробили, Фавста сказала, що як її зображення не страждає від зображених катувань, так і вона не страждає від того, що їй спричиняють.

Після того Фавсту поклали в дерев’яний ящик, який забили цвяхами. За наказом Євіласія ящик почали пиляти, щоб перепиляти в ньому Святу.

Однак зробити це не вдалося, хоча слуги трудилися декілька годин і змінювали пили. Потім вони вирішили спалити Мученицю, але вогонь не пошкодив навіть ящика.

Коли слуги доповіли про це Євіласію, той покликав Фавсту до себе й сказав, що ніколи нічого подібного не бачив, хоча живе вже вісімдесят років. Він попросив дівицю розповісти йому істину.

Свята сказала, що сила Божа зберігала її під час мук, і навернула Євіласія до християнської віри.

Один із рабів жерця доніс на нього імператору. Максиміан засмутився і відправив у Кізик жорстокого епарха Максима.

Останній після свого прибуття почав допитувати Євіласія й запитав, для чого він зневажив богів та спілкується з християнами.

Жрець відповів епарху, що й він пізнає Істинного Бога, якщо вислухає Фавсту.

Після того за наказом розлюченого Максима Євіласія повісили на дереві та почали жорстоко бити. Потім боки Мученика обпалювали свічами.

У той час розгніваний мучитель приступив і до Фавсти. Він запитав у дівиці, як вона наважилася відвернути жерця від богів і привести до віри у свого Бога.

Свята відповіла Максиму, що сподівається, що і його Господь призве до поклоніння Собі.

Тоді епарх сказав Мучениці, щоб вона не вважала його настільки безумним, як Євіласій, і наказав вбити в її ноги залізні цвяхи. Фавста ж, коли це робили, не відчувала болю.

Потім за порадою одного з воїнів Максим вирішив віддати Святу на поживу звірам. Коли на Мученицю випустили левицю, то левиця, замість того, щоб пожерти Святу, схилила перед нею свою голову. Так само вчинили й інші випущені звірі.

Пізніше епарх наказав тягти оголену Фавсту по землі. Свята діва молила Господа прикрити її наготу. У той час із неба зійшла хмара та покрила дівицю, наче одягом.

Тоді воїн на ім’я Євсевій впросив епарха віддати йому Фавсту. Він привів Святу до коваля та наказав йому вбивати в голову, груди та гомілки дівиці довгі цвяхи.

Коли це робили, Фавста молилася Богу й не відчувала болю.

Потім Євсевій наказав наповнити котел смолою та сіркою, запалити його й кинути в нього обох мучеників.

Коли святі в котлі славословили Бога, вогонь згас, а котел вистиг.

Вражений чудесами, Максим почав просити Господа, щоб Він прийняв і його, окаянного та грішного, і приєднав до Фавсти та Євіласія.

Тоді в Небесах з’явився Син Божий із ангельськими ликами та собором святих. Максим помолився Господу про прощення своїх гріхів, а потім перехрестився й кинувся в котел до мучеників.

Фавста прославила Бога, Який бажає всім спасіння.

Тоді пролунав Голос із Небес, що кликав святих у Царство Небесне.

Фавста, Євіласій і Максим почули той Голос та з радістю віддали свої душі в руки Божі. Їх кончина настала на початку IV сторіччя.

Слава Богу вовіки. Амінь.