День пам’яті преподобних Никифора та Геннадія Важеозерських
9/22 лютого Православна Церква вшановує пам’ять преподобних Никифора та Геннадія Важеозерських.
Святі Никифор і Геннадій були учнями преподобного Олександра Свірського. З них почалося пустельне життя у Важеозері.
Преподобний Геннадій народився в багатій сім’ї. Він роздав своє майно бідним і поселився в обителі святого Олександра Свірського, заснованій на річці Свірі в Олонецькому краї.
Згодом Геннадій віддався подвигам самітництва у Важеозері. Там Святий відійшов до Господа 8 січня близько 1516 року.
Преподобний Никифор народився у Важеському погості неподалік від річки Свірі в селянській сім’ї та виховувався в благочесті.
Близько 1510 року вже в чернечому чині він поселився у Свірській обителі на честь Живоначальної Трійці.
Угодник Божий проводив подвижницьке життя й умертвляв свою плоть тяжкими веригами.
Декілька років Никифор подвизався під керівництвом святого Олександра та приносив духовну користь братії.
Згодом по благословенню свого наставника він відправився до преподобного Кирила Новоєзерського. Він заснував у свій час обитель на честь Воскресіння Христового на Красному острові серед Нового озера.
Декілька днів тривав шлях Никифора та зрештою у вечірню пору він зупинився на західному березі, де було село Кобилина гора (нині село Карл Лібкнехт Вологодської області), за дві версти від монастиря.
Святий пішов на покритий лісом північний берег і там заснув. Тим часом преподобний Кирил звершував вечірнє келійне правило. У цей час він відчув присутність старця Никифора.
Після закінчення молитов Новоєзерський ігумен взяв човен і поплив за Святим. Він побачив старця, який спав на камені.
Яскраве світло з неба розбудило мандрівника. Подвижники привітали один одного і переїхали на острів. Пізніше святий Кирил поставив хрест на тому місці, де бачив світло.
У молитовних подвигах у Новоєзерській обителі Никифор провів 8 днів. Після того він повернувся у Свірський монастир. Подвижник сповістив преподобному Олександру, що вирушає до Києва на поклоніння до Печерських угодників Божих.
Ігумен Олександр не хотів розлучатися зі сподвижником, але Никифор сказав йому, що, розлучившись тілом, вони будуть нерозлучні духом.
З Києво-Печерського монастиря Святий повернувся з наміром влаштувати власну чернечу обитель. Для цього він оглядав різні місцевості та зупинився на місці подвигів преподобного Геннадія.
Там він заснував монастир із храмом на честь Преображення Господнього. У новоствореній обителі угодник Божий трудився багато років. Він будував келії, розчищав місця від лісу, осушував болота.
На володіння довколишніми землями Никифор випросив царську грамоту, згідно з якою монастирю відводилися землі на версту в усі чотири боки без врахування мохів, боліт і глиб.
Після багатьох років подвижництва 9 лютого 1557 року, оточений монастирською братією, святий Никифор мирно відійшов до Господа.
На початку XVII сторіччя Олонецький край спустошили іноземці. Заснована Святим, обитель була розорена, а монахи прогнані. Однак про преподобних Геннадія та Никифора не забули.
Згодом над їхньою спільною могилою відбудували каплицю, а пізніше був відновлений і монастир.
У 50-х роках ХІХ сторіччя над мощами угодників Божих спорудили храм на честь Всіх святих.
Слава Богу вовіки. Амінь.
