День пам’яті благовірного князя Всеволода Новгородського
11/24 лютого Православна Церква вшановує пам’ять благовірного князя Всеволода (у хрещенні Гариїла) Новгородського, Псковського.
Благовірний князь Всеволод, у Святому Хрещенні Гавриїл, був внуком Володимира Мономаха та сином Мстислава Володимировича.
У 1117 році літній князь Володимир поставив Всеволода князем у Новгороді замість його батька Мстислава. Мстиславу він дав княжий престол у Київському Бєлгороді, щоб той допомагав йому.
Всеволод мудро управляв своїм князівством, вирізнявся доброчесністю та справедливим ставленням до народу. Він дбав про спорудження храмів Божих, щедро жертвував на нужди церков і монастирів.
Святий спорудив у Новгороді на торговій площі прекрасний храм на честь святого Іоанна Хрестителя та забезпечив його всім необхідним. Крім того князь багато благодіяв бідним, вдовам і сиротам, роздавав їжу.
У 1132 році після смерті Великого князя Мстислава Київський престол зайняв його брат Ярополк. Він віддав своєму племіннику Всеволоду в управління південний Переяслав, що вважався наступним за значенням містом після Києва.
Однак молодші сини Володимира Мономаха повстали через це проти Ярополка, бо думали, що він готує в особі Всеволода спадкоємця Київського престолу.
Князь Юрій Володимирович (Довгорукий) вирішив піти з військом проти Святого, щоб захопити Переяслав.
Всеволод прагнув уникнути міжусобиць, сам залишив ввірене йому Ярополком місто та повернувся до новгородців. Вони не одразу захотіли прийняти Святого, але невдовзі згадали його благодіяння та запросили на новгородський престол.
Згодом за бажанням місцевих жителів Всеволод змушений був вирушити у воєнний похід на Суздаль і Ростов.
Сталося так, що в Новгород прибув Ізяслав Мстиславич і почав просити допомоги в боротьбі проти Юрія Довгорукого, який кривдив Мстиславичів.
Всеволод не хотів вести військових дій, та й святитель Михаїл відмовляв новгородців від того. Проте місцеве населення наполягало на своєму, і князь впокорився його волі.
Під час битви полягло більше жителів Суздаля й Ростова, ніж новгородців, але останні зазнали поразки та підняли бунт проти свого князя.
Тож у 1136 році Всеволода скинули з престолу та вигнали з міста. Тоді він вирушив до Києва, до свого дядька Ярополка, який наділив його престолом у Вишгороді.
Невдовзі жителі Пскова, в якому в той час не було князя, запросили Всеволода княжити у своєму місті, і він погодився. Духовенство та народ зустрічали Святого з чесними хрестами.
Благовірний князь княжив у Пскові до своєї кончини. Після прибуття в місто він заклав кам’яний храм на честь Пресвятої Трійці, який добудували наступного року.
Латиняни боялися навіть імені Всеволода, а тому не наважувалися нападати на Псков. Більше року Святий перебував на Псковському престолі, а потім тяжко занедужав.
11 лютого 1138 року після причастя Святих Христових Тайн Всеволод відійшов до Господа. Його чесне тіло погребли в храмі на честь великомученика Димитрія. На гроб Святого поклали його меч і щит.
Через 52 роки мощі благовірного князя знайшли нетлінними.
У 1192 році Всеволод з’явився благочестивому чоловіку та сказав, щоб його тіло перенесли в храм на честь Святої Трійці, бо там він хоче бути. Також Святий сказав, що Господь дав йому Псков, щоб він беріг його. Тоді ж звершили перенесення мощей святого князя Всеволода в Троїцький собор. Біля його гробу почали зцілюватися хворі.
Слава Богу вовіки. Амінь.
