День пам’яті преподобного Іакова Палестинського
4/17 березня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Іакова Кармільського (Палестинського), самітника, посника.
Святий Іаков подвизався в чернечому чині біля міста Порфіріона (Шикмона, нині територія ізраїльського міста Хайфи) поблизу Карміла (Кармель, гірський масив на північному заході Ізраїлю) у Фінікії (древній регіон на східному узбережжі Середземного моря з центром у сучасному Лівані).
Упродовж 15-ти років він жив боговгодно в печері та зростав у чеснотах. Господь обдарував подвижника здатністю звершувати чудеса та владою над бісами. Багатьох невірних Святий навернув до християнства.
Нечестиві під диявольським впливом домовилися вигнати Преподобного зі свого краю.
Щоб звинуватити Іакова в блуді, вони підкупили порочну жінку, щоб та схилила його до гріха.
Блудниця підійшла до житла пустельника та почала стукати в двері й просити впустити її. Але Святий не зважав на її прохання.
З настанням ночі жінка почала благати святого Іакова відчинити, щоб її не з’їли дикі звірі.
Тоді Преподобний неохоче впустив її. Вона ж видала себе за насельницю монастиря, яка за розпорядженням ігуменії побувала в місті, а на зворотному шляху заблукала.
Святий Іаков запропонував жінці хліб і воду, залишив її в зовнішній келії, а сам замкнувся у внутрішній.
Через деякий час нечестивиця почала удавати із себе хвору, плакати та стогнати. Вона умолила Преподобного вийти до неї, помазати єлеємі гріти рукою її нібито хворе серце.
Святий Іаков правицею зігрівав серце блудниці, а ліву, щоб не впасти в гріх, декілька годин тримав на вогні та мужньо терпів біль. Від обпалення вогнем суглоби пальців Подвижника відпали.
Коли підкуплена жінка побачила те, то зворушилася серцем і покаялася в своєму гріху. Вона навернулася до істинної віри й почала жити так благочестиво, що удостоїлася від Господа влади над нечистими духами.
Щоб уникнути суєтної слави, преподобний Іаков змінив місце свого подвижництва. Він поселився в іншій печері в селі на березі річки. Вона розташовувалася за сорок поприщ від від міста, де він і провів 30 років.
Довгий час Подвижник вживав у їжу водорості, апізніше почав обробляти землю. На новому місці Святий також прославився подвигами, і заради настанов до нього приходило багато духовенства, монахів і мирян.
З часом пустельник прийняв помисел гордості про своє боговгодне життя та помишляв про свою святість. Тоді диявол зміг зловити його в свої сіті.
Щоб відвернути Подвижника від шляху істинного спасіння, він вселився в одну отроковицю, дочку багатих людей, і почав невпинно повторювати, що не вийде з неї, допоки її не відведуть до Іакова.
Батьки дівчини розшукали Святого та впросили його звільнити їхню дочку від біснування. Коли біс вийшов з отроковиці, вони залишили її на три дні в Іакова, щоб вона повністю одужала.
Тоді преподобний отець після багатьох років подвижницького життя під диявольським впливом розгорівся плотським бажанням, забув страх Божий і звершив насилля.
Потім він, щоб ніхто не довідався про його гріх, убив отроковицю й кинув її тіло в річку.
Після звершеного злодіяння пустельник почав впадати в відчай. Він не насмілювався прикликати Ім’я Боже та замислив десь у далекому краї поселитися серед людей.
Дорогою старець зайшов у монастир, де йому запропонували трапезу. Він зітхав і хотів нічого їсти. Іаков назвав себе блудником і вбивцею та сповідав привселюдно свій гріх.
Ігумен того монастиря та братія вмовляли його залишитися в обителі, однак він не погодився.
Господь, який не хоче смерті грішника, привів Іакова до одного богонатхненного мужа, що мешкав у пустельній келії.
Зі сльозами Преподобний розповів пустельнику про свій гріх і почув від нього слова втіхи. Пустельник нагадав Іакову про царя Давида, який скоїв перелюб і вбивство, але через покаяння отримав від Господа милість, також про апостола Петра, який тричі зрікся Христа, однак покаявся й удостоївся стати пастирем словесних овець Христових.
Після того Іаков знову вирушив у дорогу. На своєму шляху він натрапив на старовинну погребальну печеру, де було багато кісток, увійшов туди й почав молитися Богу.
У тій печері подвижник прожив 10 років. У їжу він вживав лише трави й у такій малій кількості, щоб тільки не померти з голоду. Якщо траплялося зустріти когось, Іаков нічого не говорив. Він постійно пербував у молитвах, сльозах і зітханнях.
Милостивий Господь простив гріхи Святого й знову дарував йому благодать звершення чудес.
Якось у тому краї сталася сильна посуха, і люди молили Господа послати дощ та постили. Тоді єпископ отримав божественне одкровення, що молитвою старця, який живе в погребальній печері, піде дощ на землю.
Наступного дня Хрсним ходом єпископ, клір і народ вирушили до печери. Вони довго стукали в замкнені двері й просили старця помолитися Богу про припинення посухи, але він нічого не відповів.
Після того архієреєві знову було одкровення, що вони врятуються від біди молитвою Іакова. Так єпископ, духовенство та народ вдруге прийшли до Преподобного. Вони надокучали йому своїми проханнями, а потім силою відчинили двері та вивели його назовні.
Святий проти волі помолився Господу за людей, і почався рясний дощ. Зраділі люди прославили Бога.
Невдовзі Святому було відкрито, що Господь простив його гріхи, і він знову почав звершувати чудеса. Отримав Іаков одкровення про свою кончину. Коли йому було 75 років, подвижник відійшов до Господа.
Тіло Преподобного, як він і заповів, поховали на місці його подвигів у печері. Пізніше поблизу збудували церкву, куди помістили чесні мощі святого Іакова.
Слава Богу вовіки.
