День пам’яті священномученика Піонія Смірнського та ін.

11/24 березня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Піонія Смірнського, пресвітера, та ін. із ним.

Святий Піоній постраждав за Христа за правління римського імператора Декія (249–251). Він жив у Смірні (древнє місто на заході Малої Азії, нині турецьке місто Ізмір), зберігав непорочність і служив Господу у священницькому сані.

Про день, в який його мають схопити язичники, Святий знав заздалегідь. Він чекав цього часу вдома і перебував у пості разом із благочестивою жінкою Савіною та мужем Аскліпіадом.

У день пам’яті священномученика Полікарпа, єпископа Смірнського, язичники на чолі з Полемоном, що влаштовував жертвоприношення ідолам, прийшли до Піонія, Савіни й Аскліпіада.

Нечестиві сказали християнам, що згідно з імператорським наказом вони мають принести жертви ідолам, і повели їх на зібрання до градоначальників.

Мученики добровільно прийняли на себе кайдани та йшли без спонукання. Їх супроводжував натовп еллінів і іудеїв.

На місці зібрання Полемон сказав святим звершити жертвоприношення.

У відповідь Піоній звернувся до нечестивих зі словом повчання, й усі слухали його мовчки. Після того дехто з громадян сказали Піонію, що вони люблять його за добру та лагідну вдачу. Вони казали йому, що хотіли б, щоб він залишився живим, бо солодко жити та бачити сонячне світло.

На те Святий сказав, що і він вважає тимчасове життя приємним, але незрівнянно приємніше те життя, до якого вони, християни, прагнуть.

Потім до Піонія приступив хитрий нечестивець на ім’я Олександр і хотів схилити його до нечестя. Під час розмови він запитав у Мученика, для чого на нього накладені кайдани.

Святий відповів, що кайдани потрібні для того, щоб про них не подумали, що вони йдуть на поклоніння ідолам, вони ж ідуть у темницю й на смерть за свого Бога.

Тоді Полемон почав переконувати Мученика хоча б увійти в ідольський храм, на що той не погодився.

Під час розмови Полемона з Піонієм блаженна Савіна посміхнулася. У неї запитали про причину її сміху. Савіна відповіла, що радіє, бо вона християнка.

Тоді святій погрозили, що відведуть її в дім розпусти. На це благочестива жінка відповіла, що Господь потурбується про неї.

Коли записували імена святих і їхні відповіді, Піоній сказав Савіні назвати себе Феодотією. Він остерігався, щоб її колишня господиня, в якої Савіна була рабинею, не дізналася про неї та не захотіла повернути її назад. Тож під час допиту мучениця сповідала себе християнкою й назвалася несправжнім іменем.

Потім Піонія, Савіну й Аскліпіада повели в темницю. На шляху нечестивий народ ледве не побив їх.

У той час у темниці вже страждали за істинну віру пресвітер соборної церкви Лін і жінка з села Каріни Македонія.

До ув’язнених приходили віряни та приносили їм необхідне. Страждальці ж усе роздавали темничній варті.

Дехто з еллінів відвідували святих, щоб навернути їх до свого нечестя, проте безуспішно.

Приходили й люди, які побоялися мук, відступили від Христа та принесли жертви ідолам. Вони плакали через своє відступництво; плакав із ними й Піоній. Святий викривав скоєний ними гріх і разом із тим переконував їх не впадати у відчай та принести покаяння милосердному Богу. Так боговідступники каялися та поверталися до істинної віри.

Згодом Полемон із Феофілом-магістратом, військом і народом вивели святих із темниці. Мученикам сказали, щоб вони принесли жертву богам, як це зробив їхній єпископ Євктімон. У іншому разі їм сказали, що жрець Лепідон і Євктімон будуть судити їх у храмі богів.

На те Піоній відповів, що їм немає діла до того, що єпископ приніс жертви, суд же над ними має звершувати антипат (правитель краю).

Полемон і Феофіл через ті слова з незадоволенням пішли геть, але згодом повернулися та неправдиво оголосили страждальцям, що антипат наказав вести їх на суд в Ефес.

Святий Піоній сказав, що нехай прийде посланець антипата, візьме їх і веде.

Тоді Феофіл сказав, що він князь і йому можна вірити, накинув на шию Священномученику мотузку й потягнув його в ідольський храм. Те ж саме зробили й із іншими християнами.

Неподалік від язичницького храму святий Піоній впав на землю й сказав, що він не хоче входити в кумирню. Тоді його побили, внесли в скверний храм і кинули перед вівтарем, де Євктімон приносив жертви богам.

Після того на голови святих силоміць одягли вінці, в яких язичники приносили жертви, й почали змушувати страждальців їсти ідоложертовне м’ясо.

Мученики скинули вінці, потоптали їх ногами, а на жертвоприношення наплювали.

Святих почали бити й повели в темницю. Там один із воїнів сильно вдарив Піонія чимось по голові й поранив. Тієї ж миті руки нечестивця заболіли, тіло покрилося струпами та запухло, через що він ледве дихав.

Коли прибув у Смірну антипат Квінтіліан, то викликав Піонія на допит. Він переконався в непохитності Святого й наказав повісити його та стругати залізними гаками. Потім священномученика розіп’яли на хресті й підпалили.

Полум’я охопило страждальця з усіх боків, але він молився та не згорав. Коли полум’я почало вщухати, святий сказав: «Амінь! Господи, прийми дух мій».

Тіло померлого було цілим і неушкодженим, а обличчя світилося Божественною благодаттю.

Відійшов до Господа святий Піоній 11 березня 250 року. Він написав житіє єпископа Смірнського священномученика Полікарпа, мучеництво якого наслідував.

Не збереглося відомостей, як інші святі закінчили свій подвиг, але вони, безсумнівно, постраждали за Христа й увійшли в Царство Небесне.

Слава Богу вовіки. Амінь.