День пам’яті преподобного Феофана Сігріанського
12/25 березня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Феофана Сігріанського, сповідника.
Святий Феофан народився в Константинополі в благородного і благочестивого подружжя Ісаака та Феодотії. Його батько був родичем візантійських імператорів-іконоборців Лева ІІІ Ісавра (717–741) та його сина Костянтина V Копроніма (741–775).
Від материнської утроби Феофан (в перекладі з грецької означає явлений Богом або той, хто являє Бога), був обраний Господом. Він народився у день свята Богоявлення Господнього, яке по-грецьки називається Феофанія.
Коли Святому було 3 роки, він втратив батька. Перед смертю Ісаак у своєму заповіті віддавав свою дружину й сина під опіку самого імператора Костянтина Копроніма.
У 12 років Феофана, що вирізнявся красою та розумом, заручили з 10-річною дочкою одного сенатора, який бажав породичатися з імператором.
Через декілька років після того померла матір Преподобного. Феофан, що виріс при дворі, став сановником імператора Лева IV Хазара (775–780).
Усім серцем Святий прагнув до чернечого життя й почав роздавати своє багатство бідним. Тесть же Феофана намагався якомога швидше видати свою дочку заміж за нього.
Зрештою звершилося шлюбне торжество, і Феофан опинився на самоті зі своєю дружиною. Він запропонував їй зберігати цноту, й дівиця легко погодилася на це.
Тієї ж ночі молодята бачили вві сні Ангела, який за Божим повелінням благословив їх на обране ними життя.
Благословенне подружжя горіло любов’ю до Господа та багато благодіяло бідним. Про непорочність молодих згодом стало відомо тестю Феофана, і він пожалівся на зятя імператору.
Той дуже розгнівався та наказав Святому змінити спосіб життя, а в разі непокори погрожував виколоти йому очі й засудити до заслання.
Однак Преподобний не звернув на погрози уваги та продовжував жити непорочно.
Через деякий час імператор послав Феофана разом із дружиною в справах у Кізицький край (Кізик — древнє місто в малоазійській області Мізія на південному узбережжі Мармурового моря).
Дорогою туди Святий побачив серед гір простору долину. Він вийшов на берег і обійшов те місце. У душі Феофана виникло бажання одразу покинути мирське життя та усамітниця задля пустельницьких подвигів.
Тоді Преподобному з’явився Ангел Господній і сповістив, що йому належить там поселитися. Однак він попередив, що треба недовго почекати, допоки будуть взяті від землі ті, хто стоїть йому на перешкоді.
Разом зі своєю дружиною Святий обходив монастирі й оселі пустельників, які траплялися їм на шляху. Так подружжя прийшло й до прозорливого старця Григорія, прозваного Стратигієм.
Той старець повідомив Феофану те ж саме, що сповістив йому Ангел, а дружині Святого на вухо сказав, що Феофан отримає вінець мученицький.
Якось у сильну спеку подорожні зупинилися на ночівлю в пустельному безводному місці. Всі страждали від спраги.
Феофан сів під пагорбом, щоб заснути та вгамувати спрагу сном. Коли він задрімав, раптом над його головою потекла вода. Тією водою напилися люди і тварини. Наступного ж дня й сліду від джерела на тому місці не було.
Після виконання Святим імператорського доручення подружжя повернулося в Константинополь.
Невдовзі померли імператор Лев Хазар і тесть Святого. Тоді Феофан із дружиною роздали своє майно та прийняли чернечий постриг.
Дружина Святого, у чернецтві Ірина, вгодила Богу й отримала дар зцілювати недуги та виганяти бісів.
Феофан прийняв постриг від згаданого старця Григорія та заснував на місці його подвигів монастир, де тривалий час і сам подвизався.
Пізніше Святий вирушив на острів Калонімос (нині острів Імрали) в Мармуровому морі, де також влаштував чернечу обитель.
Звідти Преподобний пішов у Сігріанські гори (Сігріана — гори на узбережжі Мармурового моря) на місце, де з’явився йому Ангел. Там він жив самітником, і невдовзі навколо нього зібралася братія.
На позичені в знайомих гроші Феофан збудував монастир на місці під назвою Велике Село. З Божою допомогою він повернув позику та забезпечив обитель усім необхідним.
Преподобний став ігуменом новоствореного монастиря і являв братії приклад доброчестя та працелюбності.
У 787 році Феофан взяв участь у VII Вселенському Соборі, на якому захищав чистоту Православ’я.
Від Господа Святий удостоївся дару звершення чудес. Він виганяв нечистих духів і зцілював недужних.
Одного разу під час плавання на кораблі Феофан приборкав бурю. Коли був сильний голод, Преподобний повелів годувати з монастирських запасів бідних, і його молитвами їстівні запаси в обителі не зменшувалися.
Коли Святому було 50 років, він тяжко захворів і решту свого життя провів на одрі хвороби.
У такому стані Преподобному довелося постраждати за шанування святих ікон.
Щоб схилити Феофана до іконоборства, імператор Лев V Вірменин (813–820) покликав його до себе в Константинополь. Преподобний не відмовився прибути в столицю, хоча знав, що там на нього чекають тортури.
Імператор побоявся осоромитися в розмові зі Святим, тому намагався схилити його до нечестя через своїх сановників.
Проте всі їхні зусилля залишилися марними, і Преподобного ув’язнили в темному, тісному приміщенні, де він пробув два роки.
Потім за імператорським наказом обитель святого Феофана розорили, а самого Преподобного жорстоко побили й заслали на острів Самофракійський, що в Егейському морі.
Заслання туди Феофан заздалегідь прозрів духовними очима, про що сповістив своєму послушнику.
Через 23 дні після прибуття на острів Святий помер. Його кончина настала близько 818 року.
Коли була відновлена Феофанова обитель, чесні мощі Святого перенесли туди. Від них молитвами угодника Божого звершувалися численні чудеса.
Слава Богу вовіки. Амінь.
