День пам`яті Феодорівського образу Богородиці
14/27 березня Православна Церква вшановує пам`ять Феодорівського образу Богородиці.
Чудотворний Феодорівський образ Богородиці написаний євангелістом Лукою. За своєю іконографією він близький до Володимирського образу Богоматері.
Назва святині пов’язана з іменем Великого князя Ярослава Всеволодовича (батька благовірного князя Олександра Невського). Він прийняв Святе хрещення з іменем Феодор на честь мученика Феодора Стратилата.
Згідно з переданням, напередодні зявлення, в день свята Успіння Пресвятої Богородиці (15 серпня за старим стилем), багато жителів Костроми бачили на вулицях воїна з іконою Божої Матері в руках.
У воїна костромичі за іконописним зображенням в соборному храмі Костроми впізнали святого великомученика Феодора Стратилата.
Переслідуючи на полюванні звіра, князь Василь Ярославович випадково побачив на сосні ікону. Він спробував зняти її, але вона піднялася в повітря.
Наступного дня князь Василь Ярославич під час полювання побачив цю ікону на гілках дерева поблизу річки Запрудні.
Повернувшись до міста, князь із хвилюванням розповів про те, що трапилося духовенству.
Прийшовши на вказане князем місце, священники та народ побачили образ Богоматері, впали на коліна та довго молилися.
Знайдену святиню урочисто принесли хресним ходом у Кострому та поставили в соборному храмі на честь великомученика Феодора Стратилата. Ппісля того вона стала іменуватися Феодорівською, пам`ятаючи про з`явлення Феодора Стратилата з іконою, який потім не раз з`являвся руським воїнам на полі битви.
Згодом на тому місці була побудована Городецька Феодорівська обитель.
У 1239 році, після того як князь Юрій загинув у битві з монголо-татарами, князь Ярослав переніс його тіло з Ростова в собор Успіння Божої Матері, що у Володимирі.
Чесною іконою, що залишилася від брата, він благословив свого сина Олександра, який того ж року одружився з полоцькою княжною Брячиславою.
Із князем Ярославом, який був племінником князя Андрія Боголюбського і сином князя Всеволода Велике Гніздо, пов’язана більшість значних подій в історії Руської держави першої половини ХІІІ сторіччя.
Він підняв із попелища Русь, спалену й розграбовану монголо-татарами в 1237–1238 роках, відбудував та прикрасив її містами, монастирями та храмами.
На честь свого Небесного покровителя, Феодора Стратилата, князь збудував у Костромі, біля Городця, церкву та Феодорівську обитель.
Він спрямував державу на шлях воєнно-політичної рівноваги з Золотою Ордою й активного протистояння католицькій Європі.
Справу князя Ярослава Всеволодовича наслідував його син Олександр Невський. Чудотворний Феодорівський образ Богородиці постійно перебував у Олександра, і благовірний князь молився перед ним.
Після смерті в 1263 році Олександра Невського святиня перейшла до його молодшого брата Василія, якому від батька дістався костромський наділ.
У 1272–1276 роках Василій був Великим князем Володимирським, проте через князівські міжусобиці він не пішов у Володимир, а перебував у Костромі під захистом чесної ікони Богоматері.
У 1272 році стався черговий набіг монголо-татар на Руську землю. Князь Василій із військом виступив їм назустріч із Феодорівською іконою Богородиці. Яскраві промені від чудотворного образу обпалювали ворогів, і вони зазнали поразки.
Як свідчать літописи, князь Василій особливо любив Церкву та духовенство. Його засмучувала тривала відсутність після смерті єпископа Митрофана архіпастиря у Володимирській єпархії.
У 1274 році за участі князя відбувався у Володимирі великий церковний Собор, приводом до скликання якого стала хіротонія в єпископа Володимирського святителя Серапіона.
Головним завданням, поставленим на Соборі, було відродження руської церковної писемності. Також Собор прийняв нову редакцію Кормчої книги — основного канонічного кодексу православного церковного життя.
У 1276 році князь Василій, що звершував життєвий шлях під благословенням чудотворного Феодорівського образу Богородиці, помер. З цього часу святиня перебувала в соборі Феодора Стратилата в Костромі.
На початку XVII сторіччя ікона Божої Матері Феодорівська стала широко шанованою на Русі.
Саме Феодорівською іконою після тяжких років смути отримав благословення при обранні на царство Михаїл Федорович, перший цар із династії Романових. З цією подією пов’язане святкування Феодорівському образу Пресвятої Діви 14 березня.
Невдовзі почали з’являтися численні списки зі святині. Один із перших списків замовила й принесла в Москву матір царя Михаїла монахиня Марфа.
У другій половині XVII сторіччя з’являються списки зі зображеннями історії чудотворного образу.
Феодорівська ікона Божої Матері двостороння. На її зворотному боці зображена в багатому княжому вбранні великомучениця Параскева. Появу образу Параскеви пов’язують із дружиною благовірного князя Олександра Невського.
Нині святиня зберігається в Богоявленському соборі Костромського кремля.
Слава Богу вовіки. Амінь.
