День пам`яті мучеників Трофима та Євкарпія Нікомедійських
18/31 березня Православна Церква вшановує пам’ять мучеників Трофима та Євкарпія Нікомедійських.
Святі Трофим і Євкарпій постраждали за Христа під час гоніння на християн, яке розпочав нечестивий імператор Діоклетіан (284–305).
Ці мужі перебували на воїнській службі та прославилися мужністю й хоробрістю. Вони палали особливою ненавистю до тих, хто вірив у Істинного Бога, через що їх обрали переслідувати й катувати їх.
Одного разу, коли Трофим і Євкарпій укотре йшли, щоб поневолити християн, то на шляху побачили величезну світлосяйну хмару, яка спускалася з неба.
З хмари почувся Голос, Який запитав, для чого вони так ревно переслідують Його служителів. Він промовив, що ніщо не може змусити впокоритися тих, хто вірує в Нього, а їм самим було б краще приєднатися до християн, щоб стяжати життя вічне.
Охоплені страхом, воїни впали на землю й почали говорити один одному про велич Бога, Який їм з’явився, і про те, що вони будуть щасливі, якщо стануть Його рабами.
У той час хмара розділилася й знову пролунав Голос. Він сказав Трофиму і Євкарпію встати та покаятися, щоб отримати прощення гріхів.
Коли воїни подивилися вгору, то побачили прекрасного Чоловіка в білому вбранні, а біля Нього всіх тих мучеників, яких вони вбили.
Тоді Трофим і Євкарпій попросили Господа прийняти їх і зі сльозами покаяння навернулися до істинної віри.
Після того вони прибули в Нікомедію (нині місто Ізміт в ілі Коджаелі на північному заході Туреччини), де звільнили всіх, кого тримали в темниці. Вони розповіли всім про чудо, що сталося з ними.
Коли правителю доповіли про святих, він викликав їх на допит. Він запитав, чи не втратили вони розум і чи не потрапили під вплив чаклунства.
На що воїни розповіли про видіння та виголосили себе послідовниками Істинного Бога. За це їх повішали й почали терзати їхні боки залізними кігтями, а рани терти волосяними мотузками.
Зносячи тортури з радісю, Трофим і Євкарпій дякували Богу.
Мучитель ще більше розлютився. Він наказав кинути страждальців у велике вогнище. Вогнище розвели серед міста, де зібралося багато народу.
Мученики Христові помолилися, а потім самі ввійшли в полум’я та віддали Богу свої святі душі.
Слава Богу вовіки. Амінь.
