День пам’яті священномученика Василія Анкірського
22 березня/4 квітня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Василія Анкірського, пресвітера.
Святий Василій був пресвітером у галатійському місті Анкірі (нині Анкара — столиця Туреччини). Він постійно та непохитно навчав людей істинної віри.
У ті часи поширювалася єресь Арія. На аріанському соборі, що відбувся в Константинополі за патріаршества нечестивого Євдоксія, Святому було заборонено священнодіяти. Це право Василію повернув Собор 230-ти єпископів, який відбувся в Палестині.
За своє благочестя Святого обмовили перед імператором Констанцієм-аріанином (337–361), сином Костянтина Великого, й він зазнав мук.
Коли ж імператорський престол займав Юліан Відступник (361–363), пресвітер Василій загинув за віру. Сталося це наступним чином.
Нечестивий імператор Юліан видав закони, які наказували всім поклонятися несправжнім богам, і підняв гоніння на християн.
Святий Василій відкрито сповідував Істинного Бога та вголос Йому молився. Це почули ідолопоклонники, схопили пресвітера та привели до ігемона Сатурніна.
Ігемон почав вимагати від Святого підкоритися земному царю. На те Василій відповідав, що покоряється Царю Небесному і не відступить від Нього.
Тоді за непохитність віри Мученика повішали й стругали залізними знаряддями, після чого кинули до в’язниці.
Коли Сатурнін доніс про Василія імператору Юліану, той послав в Анкіру боговідступників Елпіда та Пігасія. Вони дорогою в Нікомедії (нині місто Ізміт в ілі Коджаелі на північному заході Туреччини) взяли з собою ідольського жерця Аскліпія. Усі троє прийшли в Анкіру, як три начальники диявольського війська.
Пігасій прийшов у в’язницю до Святого й звернувся до нього звичним у греків вітанням: «Радуйся, Василію».
У відповідь на те Василій викрив Пігасія в боговідступництві. Він сказав, що немає йому радості й спасіння, та запитав, що той буде робити, коли помиратиме.
Потім Святий звернувся з молитвою до Господа, а нечестивець повернувся до своїх товаришів засоромленим.
Ті сповістили про все ігемону, який одразу наказав привести Василія до себе. Оскільки Мученик залишався непохитним, його знову повішали та дерли залізом по ребрах. Потім Святого закували в тяжкі кайдани й ув’язнили.
Невдовзі в Анкіру прибув сам імператор Юліан. Мученик постав перед ним і викрив його в нечесті. Крім того Святий передрік імператору швидку смерть і сказав, що його тіло не удостоїться погребіння.
Пророцтво Василія незабаром збулося: Юліана вбили, а земля викинула зі своїх надр його поховане тіло.
У відповідь на ті слова імператор наказав вирізати зі шкіри Святого щодня сім ременів і доручив його начальнику щитоносців Фрументину.
За декілька днів шкіра страждальця вся була здерта й висіла ременями спереду та ззаду.
Тоді Василій сказав начальнику, що хоче порозмовляти з імператором.
Начальник зрадів, бо подумав, що Святий вирішив підкоритися, і поспішив повідомити про це Юліана.
Коли Мученик постав перед імператором-боговідступником у храмі Асклепія, то запитав у нього, чи прорекли йому жерці, для чого він прийшов.
Юліан висловив думку, що Василій хоче об’єднатися з ними і принесити жертви богам.
Тоді Святий назвав язичницьких богів сліпими й глухими ідолами. Потім він відірвав один із ременів своєї шкіри й кинув його в обличчя імператору, сказавши, щоб той з’їв його, якщо насолоджується такою їжею.
Потім Мученик виголосив, що його життя — Христос і за Нього він терпить такі муки.
Юліан осоромився, а Василія за його сміливий вчинок почали прославляти християни.
Фрументин дуже злякався імператорського гніву, бо сам привів Мученика, і почав катувати страждальця ще більш нещадно.
Під час катувань відкрилися нутрощі Святого, а він молив Господа дати йому вірно закінчити життя та удостоїти його Царства Небесного.
На ніч угодника Божого вкинули до в’язниці, а вранці він постав перед мучителем здоровим.
Той, розпалившись люттю, наказав колоти Василія в плечі та живіт розжареними залізними прутами.
У тих муках страждалець впав на землю, помолився й віддав душу Господу. Кончина святого священномученика Василія настала 29 червня 362 року.
Після смерті злочестивого Юліана християни з честю поховали мощі угодника Божого. День пам’яті його заради свята апостолів Петра й Павла перенесли на 22 березня.
Слава Богу вовіки. Амінь.
