Гріх Юди – коріння всіх лих
Опис Страстей Христових в Євангелії від Матфія починається з розповіді про вилив дорогоцінного мира на голову Спасителя жінкою, серце якої розривалося від покаянної любові до Нього.
Проте відразу ж після виняткового прикладу жертовної самовіддачі ми бачимо найбільше зло, граничне розкриття добра та зла оточує Христа навіть серед Його послідовників.
Наше слово сьогодні про гріх, про коріння всіх лих і про зраду, в якій квінтесенція гріха. Зрадником був Іуда Іскаріотський.
Про Юду сказано, що він був одним із дванадцяти, і це посилює його віроломство. Коли число учнів, як читаємо ми в книзі Діянь, зростало, не дивно, що серед них з’являлися такі, хто були ганьбою та нещастям для Церкви, на кшталт Ананії та Сапфіри, що лицемірно приховали від Церкви частину свого майна, або Симона-волхва, який бажав за гроші купити Божу благодать.
Але коли учнів було лише дванадцять, і один із них виявився дияволом, ми розуміємо, що ми ніколи не повинні чекати досконалого суспільства навіть у Церкві по цей бік небес.
…ми ніколи не повинні чекати досконалого суспільства навіть у Церкві по цей бік небес.
Жодні обітниці обов’язку, ніякі особливі стосунки з Самим Господом не втримають того, хто має диявола.
Юда приходить до первосвященників і каже: “Що ви хочете дати мені, і я віддам вам Його”.
Вони не посилали за ним, не робили йому жодної пропозиції. Їм і на думку не спадало, що один із учнів Христа може виявитися зрадником.
Юда не обіцяє їм свідчити проти Христа, хоча їм бракувало свідків. Йому не було в чому звинувачувати свого Вчителя, йому потрібні були лише гроші. Тільки сріблолюбство робило його зрадником.
«Що ви хочете дати мені, і я віддам вам Його». «Як, Юдо, хіба ти чогось потребуєш? ― каже святий Іоанн Златоуст. ― Може, в їжі ти відчуваєш брак чи в одязі, чи чогось ще тобі не вистачає, чого Бог не може тобі дати?». Проте не брак грошей, а любов до грошей — корінь усіх лих.
…не брак грошей, а любов до грошей — корінь усіх лих.
І первосвященники укладають із ним угоду, вони відрахували йому тридцять срібняків, згідно з давнім юдейським законом.
Як написано в книзі Вихід, тридцять срібняків – це ціна раба. Ось якою ціною оцінили Христа служителі Божі. Вони дали йому гроші одразу, в руки, готівкою. Все надійно, не вагаючись, сміливіше вперед.
Усі вони були на той час іудами-зрадниками. Так призначають нагороду за злочинця, якого шукають.
Яким страшним може бути сріблолюбство. Воно може зробити людину сліпою до чесності та честі. Людина може не замислюватись про засоби досягнення своїх цілей.
…страшним може бути сріблолюбство. Воно може зробити людину сліпою до чесності та честі. Людина може не замислюватись про засоби досягнення своїх цілей.
Ми дожили вже до часу, коли в газетах публікують ціну на вбивство на замовлення. На те саме замовне вбивство, яке стосувалося до Христа, а тепер стосовно іншої людини, за якою стоїть Христос.
Тільки найманий убивця тут сам приходить запропонувати свої послуги. Як говориться про печатку антихриста «волею приходжу до тебе».
Те, що відбувалося в світі навколо Христа та біля Його Хреста, розкриється в повноті за часів антихриста напередодні Другого Пришестя Христового, якому передуватиме знамення Його Хреста.
Наше слово про цю зраду. Про те, що всякий гріх і насамперед сріблолюбство, заздрість, честолюбство — це те, через що був відданий на смерть Христос. І те, через що досі зраджують Його.
І що ближче історія людства до розв’язки, що більше зростає у світі гріх, то більше зраджують. Чим більше виганяється Бог із життя, чим більше в ньому присутність диявола, тим більша зрада.
Чим більше виганяється Бог із життя, чим більше в ньому присутність диявола, тим більша зрада.
Юда — зрадник, людина, яка зрадила Бога та вступила в союз із дияволом. Тільки тоді, коли людина виганяє Бога зі свого життя та приймає в нього диявола, вона може опуститися до христопродавництва.
Двадцяте сторіччя й двадцять перше сторіччя показує, як близькі останні випробування. …..
Завжди була зрада, але треба було створити атмосферу, де зрада перемагає. Навколо зрада в найширшому значенні слова, й у найглибшому. У самому темному, легковажному та злочинному.
Час зараз такий аморальний, що якщо вигідно зрадити, то це вже не погано. Вже не вважається ганьбою, як це було ще в ХІХ сторіччі, бо сріблолюбство вже, можна сказати, стає чеснотою.
Ще в дитинстві багато хто з нас міг чути: «Найжахливіше — це бути зрадником». Але тепер така дивовижна готовність до зради, що ще не кожен знайде господарів.
Сучасна культура – суцільна апологія зради. І подружня зрада, тобто зрада найближчої людини, руйнація основ життя вихваляється всюди не просто як норма життя, а як звитяга.
Сучасна культура – суцільна апологія зради.
Останнє десятиріччя таких іуд вивело на світ, що в усіх на очах продається та зраджується дитинство, дівоцтво, краса, чистота, любов. І батьківщину, і народ продають із молотка новоявлені юди.
Проте, що б не було, завжди залишається найстрашніший приклад історії людства того, яких глибин може досягти сріблолюбство.
Воістину, зловісна постать Юди. Ніби якийсь змій. Саме слово «Юда» з дитинства навіювало жах, у самому імені ніби звучало і «вдавився», і зрада, і пекло.
У Бога нічого не буває без сенсу. Адже справа не в самому імені. Ми знаємо, що є святий апостол Юда. І дивним чином те саме ім’я звучить зовсім інакше — переможно, радісно.
А Юда-зрадник із тридцятьма срібняками — це майже неможливо уявити. Наче все інше в цій людині зникло. Не тільки його хоч якісь добрі риси, а й сама його особистість. Ніщо інше вже не має для нього значення, тому що диявол увійшов до нього.
Мета диявола – увійти до всіх людей. Але ми не повинні нічого не боятися, якщо з нами Господь, Його хресна сила.
Мета диявола – увійти до всіх людей. Але ми не повинні нічого не боятися, якщо з нами Господь, Його хресна сила.
Христос знає, що чекає Його попереду, Він передбачає те, що неминуче має статися. На Таємній вечері Він каже: «Ось рука, що зраджує Мене за трапезою. Але Син Людський йде за написаним про Нього».
Він був відданий на смерть за радою і Божим провидінням. Але Господь попереджає зрадника: «Горе людині, якою Син Людський зраджується. Краще було б їй не народитися».
Хоча на Превічній Раді вирішено, що Христос буде відданий, і Він Сам вільно йде до смерті заради нашого спасіння, заради нашого воскресіння з Ним у споконвічній славі, гріх Юди від цього не меншає.
Незбагненна таємниця свободи та відповідальності людини, що міститься в правиці Божій. До кінця світу не припиняється війна світла й темряви, і кожен із нас може бути знаряддям добра чи зла. Так багато залежить від нашого вибору.
До кінця світу не припиняється війна світла й темряви, і кожен із нас може бути знаряддям добра чи зла. Так багато залежить від нашого вибору.
І у всіх нас є темрява гріховна, і завжди існує покаяння, доки не стане надто пізно. Невипадково на Тайній Вечері, коли Христос сказав, що один із учнів Його зрадить Його, всі вони сказали: «Чи не я, Господи?».
«Чи не я», — безсоромно сказав Юда, дивлячись у вічі Спасителеві.
І Господь відповів йому: “Ти”.
Однак це не зупинило Юду. Ось у чому полягає участь кожної людини в цій таємниці.
Юда таємно замислив своє лиходійство. Таємно, тому що якби хтось із учнів дізнався би про його задум, йому було б непереливки. Не винести йому б ноги з Сіонської світлиці.
Він міг приховувати свій задум від своїх товаришів, але не міг приховати його від Христа.
І так завжди людина може приховати свій гріх від людей, але вона ніколи не може приховати його від погляду Христа, Який бачить таємниці людського серця.
…завжди людина може приховати свій гріх від людей, але вона ніколи не може приховати його від погляду Христа, Який бачить таємниці людського серця.
Така хвилина настала на Таємній Вечері, ніби там були лише двоє: Христос і Юда, і більше нікого.
Христос знав, хоча ніхто не знав, що мав здійснити Юда. Господь міг би вжити Свою чудесну силу, яку Він стільки разів виявляв у житті, щоб зробити Юду безпорадним, навіть віддати його на смерть. Але ми знаємо, що Він ніколи не виявляв Своїх чудесних сил заради спасіння Себе, а тільки заради спасіння інших.
І єдине, що застосовує зараз Христос, це поклик любові. Одна з найбільших таємниць життя – це повага Бога до вільної волі людини.
Коли Господь хоче зупинити людину від гріха, Він ставить її передусім перед жахом і реальністю цього гріха.
Коли Господь хоче зупинити людину від гріха, Він ставить її передусім перед жахом і реальністю цього гріха.
Святі отці кажуть, що нашою найбільшою духовною безпекою є здатність жахатися гріхом.
Ми живемо в часи, коли більш ніж будь-коли, є чому жахатися. І коли люди все менш жахаються найтемнішим гріхам і злочинам.
“Подивися, – волає до нас через сором і совість Господь, – який нестерпний гріх і які страшні наслідки гріха. Невже ти хочеш цього?”
І далі Христос дає можливість людині глянути на Нього. Це вже останнє, що дається людині.
Чи може людина побачити Христа, зустріти погляд Христа, й після цього, ніби нічого не було, йти на гріх?
Так, зрештою, відбувається випробування кожного з нас. У вирішальних обставинах Христос дає нам дізнатися про жах гріха і про благодать Своєї любові, яка кличе до покаяння. Ми бачимо, як може розкритися «таємниця беззаконня» у повноті.
У вирішальних обставинах Христос дає нам дізнатися про жах гріха і про благодать Своєї любові, яка кличе до покаяння.
Незваживши на заклик Господньої любові, Юда не завагався у своєму виборі. Йому було показано, що таке гріх, який замислив він, і йогобуло поставлено віч-на-віч із Христом, проте він не повернувся назад, не покаявся. Так відкрив він своє серце дияволові.
Диявол, падший денниця, знав, що означає противитися Божій благодаті, але захотів все одно й далі йти проти Бога.
У світі відбувається ця «таємниця беззаконня», відсутність адекватної реакції на наймерзеніші гріхи, й це поєднується з відкиданням дару Божої любові, з нехтуванням святині, з ненавистю до благодаті, яка болючіша для людини, ніж усіх муки совісті.
У годину жаху Юда побачив раптово повну порожнечу служіння мамоні та зради Бога й людини. І ця порожнеча вбила його. Відчай — це коли людина близька до образу біса, і коли вона стоїть уже біля воріт пекла.
Біс – це розпач, і антихрист – це розпач. Миттєвий земний успіх призводить раптово до безпросвітного мороку, коли все минає.
І гріх має, виявляється, таку особливість, будь-який гріх, і тим більше те, що є коренем усіх лих, що людина починає ненавидіти те, що вона набула. Те, чого вона найбільше на світі хотіла отримати, це те, чого вона найбільше на світі хотіла б позбутися.
І гріх має, виявляється, таку особливість, будь-який гріх, і тим більше те, що є коренем усіх лих, що людина починає ненавидіти те, що вона отримала.
Коли Юда спокушався зрадити свого Вчителя за тридцять срібняків, вони сяяли для нього, як сонце, але коли гріх здійснився, і він отримав гроші, срібло почало палити його сумління нестерпним вогнем. І він дорого дав би, щоб позбутися цих срібняків.
Що таке наш вибір — вірність Господу чи зрада?
Якби Юда, кажуть Святі отці, й це надто очевидно, залишився вірним Христу, він помер би також, як інші апостоли, мученицькою смертю, але через гріх зради він втратив вінець мучеництва та наклав на себе руки, бо життя стало нестерпним для нього через його гріх.
Святі отці кажуть, що є гріх. Є гріх пристрасного серця, коли під впливом моменту людина робить погане. Нехай не думає ніхто применшити такий гріх. Наслідки його можуть бути найжахливішими, якщо людина не покається.
Однак незрівнянно жахливіше, коли людина свідомо, обачливо та холоднокровно йде на гріх, будучи попереджена про жах свого гріха та знаючи про благодать Христової любові.
…незрівнянно жахливіше, коли людина свідомо, обачливо та холоднокровно йде на гріх, будучи попереджена про жах свого гріха та знаючи про благодать Христової любові.
Протоієрей Олександр Шаргунов
