Свідчення воскресіння Христа
Христос Воскрес!
Наша віра, наша Церква, мої улюблені, — це дерево, насаджене правицею Всевишнього.
Так само, як будь-яке дерево має коріння, так і це дерево, зване Православ’ям, росте від коріння. Що це за коріння? Усього два слова: «Христос воскрес».
Воскресіння Христа – це історична подія, найбільша з усіх, що траплялися в історії. Подія, що осяює собою весь світ. Подія, яка вразила навіть пекло. Подія світового значення.
Але хтось може сказати: «Це лише слова, нам потрібні докази».
Докази? Їх так багато, що не можна перерахувати, як неможливо порахувати, наприклад промені сонця.
Давайте сьогодні влаштуємо суд. І посадимо в суддівське крісло історію. Ту історію, яку не переконують міфи та казки, а якій потрібні факти, докази та свідчення. Історія завжди шукає свідків Воскресіння. Чи є вони? Звісно.
Жодна інша подія не має стільки свідків, як воскресіння Христа. Навіть життя такого відомого полководця як Олександр Македонський не таке достовірне: про деякі його факти свідчать чотири чи п’ять істориків, все інше покрите мовчанням. А Воскресіння має безліч свідків.
З них ми вибираємо як приклад чотири тріади, тобто всього 12 свідчень.
Першими свідками стали ПРОРОКИ. Ще до того, як відбулося Воскресіння, вони свідчили про нього прообразами.
– Першим пише про воскресіння Христа пророк Мойсей: «Поліг заснув Ти як лев і яко скімен» (Бут. 49, 9). Говорячи «лев» і «скімен левів Юда» («молодий лев Юда»), пророк Мойсей має на увазі Господа нашого Іісуса Христа (пор. Одкров. 5, 5).
– Потім приходить святий цар і псалмоспівець Давид. Він співає, граючи на своїй золотій лірі: «Нехай воскресне Бог, і розтечуться вороги Його, і нехай тікають від Його лиця, що ненавидять Його» (Пс. 67, 2). Це ті слова, які ми чуємо на великодньому богослужінні.
– Пророк Ісая, якого деякі називають «п’ятим євангелістом», описавши страждання Христа, закликає Новий Єрусалим, тобто Церкву, радіти та святкувати Христове воскресіння. Ці слова використовує в пасхальній службі святий гімнотворець, коли каже: «Світися, світися, новий Єрусалиме: бо слава Господня на тобі возсія» і «Зведи навкруги очі твої, Сіоне, і бач: оце прийшли до тебе… чада твоя» (див. Іс. 60, 1-4 та пісні 8 і 9 канона Пасхи).
Далі йдуть ще три свідки: вони є свідками ПОГРЕБІННЯ.
Це насамперед стражники, які охороняли запечатаний гріб Христа. Ті, хто заперечує Воскресіння, кажуть, що тіло Христа було вкрадено вночі його учнями.
Однак у римському війську була дуже сувора дисципліна. Якби таке сталося, вся варта була б віддана військовому суду та страчена, чого не сталося. Отож, тіло Христа вкрадене не було.
– Про це свідчить і порожня гробниця. Гробницю було знайдено порожньою. Це підтвердили Петро та Іоанн, які разом поспішили до труни. Вони побачили, що тіла там нема.
І доповнюють свідчення плащаниця (пелени) та плат. Двоє учнів побачили «плат, що був на його голові, не з пеленами лежачий, але особливо звитий на іншому місці» (Інн. 20, 7).
Що означають ці слова?
Щоб зрозуміти, нам треба знати, як євреї ховали померлих. Коли людина вмирала, її омивали, намащували пахощами і, подібно до матері, яка сповивала свою дитину, обертали все тіло «пеленами», що являли собою смуги тканини. Для голови вони мали особливий плат (судар). Все це міцно прилипало до тіла, змащеного пахощами.
Якби комусь захотілося їх відклеїти, йому довелося б вирвати їх із м’ясом. Чи ви розумієте, яке це має значення?
Зазвичай ті, хто здійснюють крадіжку, поспішають. Якби тіло Христа збиралися вкрасти, його взяли б як є — з платом і плащаницею, бо для їхнього відокремлення знадобилося б кілька годин і гаряча вода.
Ви бачили, як марля прилипає до рани? А Христос був у ранах. Але тепер плащаниця та плат лежали в гробниці акуратно складені.
Христос вийшов із Гробу, залишивши плат і «пелени, що лежали»1(Лк. 24, 12).
Однак найбільше свідчення — це ВІРЯНИ.
Увечері в Великий Четвер, коли з’явився загін воїнів із палицями та смолоскипами, апостоли залишили Христа. Вони втекли, перелякані та сповнені сумнівів.
А потім? Потім ці зайці стали левами. Хто їх змінив? Гроші? Слава? Насолоди? Ні. Тільки віра в те, що Господь воскрес. Вони кажуть: «Відєхом Господа»2(Інн. 20, 25), тобто ми бачили Господа на власні очі. А Фома, найскептичніший із усіх, говорить: «Господь мій і Бог мій»3(Інн. 20, 29).
Та й що вам мої слова, якщо про Воскресіння Христа свідчить сам апостол Павло! Ким він був раніше? Запеклим переслідувачем християн. І ось раптово ми бачимо, як він стає найбільшим проповідником Євангелія.
Що його змінило? Те, що він пізнав «силу воскресіння» Христового4(Філ. 3, 10).
– І невже тільки вони? За ними йдуть незліченні мученики та сповідники всіх часів та народів. Вони представляють всі сани та професії. Їх кидають на поталу диким звірам, в багаття і в амфітеатри, а вони кричать: Христос воскрес!
На закінчення наведу ще три нещодавні ІСТОРИЧНІ СВІДЧЕННЯ.
– Під час турецького володарювання один знатний турок у Понті захопив у полон християнського юнака. Той здався йому розумним і здібним, і він схотів зробити з нього мусульманина.
Він спробував ласкавими словами вмовити його – не вийшло. Тоді він застосував погрози: “Якщо ти не приймеш нашу віру, я тебе вб’ю”.
Молодий чоловік тоді прикинувся покірним: «Добре, я перейду в вашу віру; але я хочу зробити це вселюдно в день Великодня. Оголошу про це в мечеті, щоб усі чули»…
Турки зраділи та зібралися в мечеті, а християни були в жалобі.
Юнак помолився, потім піднявся на мінарет і звідти голосно заспівав: «Христос воскрес із ме-е-ертвих».
Турки розлютилися. Вони схопили його та скинули з мінарета на землю.
Він підтвердив свою віру в Воскреслого мученицькою кров’ю.
Бажаєте ще? Один старий у Козані розповідав мені: «Я зазнав чимало страждань, але й радості мені теж знайомі. Найбільша радість була у мене в 1912 році, коли було звільнено нашу батьківщину.
Тоді на міську площу прибіг грецький воїн і закричав: “Брати, Христос воскрес!”
Ми поводилися, як діти, кидали шапки вгору й усі разом кричали «Христос воскрес!». З подвійним змістом: національним і релігійним…
Як сказав один історик, це була палиця, палиця, на яку спирався наш змучений народ; наш дороговказ, зірка посеред чорної ночі.
Не хибні філософії врятували нас — нас спас Христос, Який воскрес із мертвих.
І розповім вам про те, як «Христос Воскрес» прозвучало в Москві в період гонінь на віру, в перші роки революції.
Тоді в великому московському театрі, який був переповнений, у день Великодня вийшов на сцену лектор-атеїст і протягом двох годин виступав проти Христа та Його воскресіння. Хто міг йому заперечити?
Але раптом один молодик підняв руку і просив дати йому слово. Лектор був незадоволений: “Я дозволю, але не більше п’яти хвилин”.
«Ну що ви, товаришу, — сказав той, — я навіть двох хвилин не займу».
Він піднявся на трибуну й крикнув дзвінким, радісним голосом: «Братці, Христе воскрес!»
І весь театр гримнув у відповідь: «Воістину воскрес!»
А «товариш» боягузливо втік…
* * *
Дорогі брати та сестри! Усі, хто продовжує залишатися віруючими в цей вік атеїзму та матеріалізму, давайте будемо твердими. Ти можеш сумніватися в усьому:
існуванні різних історичних персонажів, існуванні небесних світил… ти можеш сумніватися навіть у собі. Ти можеш сумніватися у всьому крім лише одного. «Небо і земля минають, але слова Мої не минуть»5(Мф. 24, 35).
Не сумнівайся, що Христос є істинним Богом. Він живий, Він не помер! Він живе і тріумфує вовіки.
Його ж, чада, хваліть; мужі й жони — хваліть, молоді й старі — хваліть, усі люди — хваліть і звеличуйте во віки віків. Амінь.
Воістину Воскрес Христос!
Проповідь була виголошена у храмі Св. Миколая в Неаполі [район міста Філіппи, Кавала]. Тиждень про розслаблене, 20.05.1962.
