День пам’яті пам’ять мученика Аврамія Болгарського
1/14 квітня Православна Церква вшановує пам’ять мученика Аврамія (Авраамія) Болгарського, Володимирського чудотворця.
Святий Авраамій жив у Волзькій Булгарії, що розташовувалася між річками Волгою та Камою. Булгари з часом втратили свою народність і змішалися з татарами. Вони сповідували магометанство.
Цієї віри тримався і Авраамій. Він займався торгівлею, мав великі статки, був прив’язаний до матеріальних благ цього світу та чуттєвих задоволень.
Водночас Святий вирізнявся співчутливістю та милосердям і допомагав нужденним людям.
Під час відвідування руських міст і спілкування з руськими купцями угодника Божого зацікавила християнська віра. Під впливом Божої благодаті він увірував у Христа та прийняв Святе Хрещення.
Після того Авраамій почав проповідувати християнську віру своєму народу, як словом, так і власним доброчесним життям. Він болів серцем і скорбів, що булгари не знають Істинного Бога.
Одного разу, коли Святий перебував на ярмарку у Великих Булгарах, столиці Волзької Булгарії, він загорівся Божественною ревністю. Тому замість того, щоб займатися торговими справами, він почав говорити людям про Христа та нетлінні й вічні блага.
Одноплемінники спочатку здивувалися, а потім розгнівалися на Авраамія. Їхнє роздратування зросло, коли Мученик проявив непохитність і не схилився на вмовляння зректися християнської віри.
Авраамію почали погрожувати вилученням майна, але він висловив готовність за Господа Іісуса Христа втратити не лише багатство, але й саме життя.
Тоді магометани разом кинулися на Святого та почали бити, від чого на його тілі не залишилося цілого місця. Однак усі зусилля відвернути Авраамія від істинної віри були марними.
Після того його ув’язнилита довго катували. Зрештою Мученика вивели за місто й біля колодязя поблизу Волги відсікли спочатку його руки та ноги, а потім голову. Кончина Святого настала 1 квітня 1229 року.
За стратою угодника Божого спостерігали купці з Мурома. Вони забрали чесне тіло й поховали на християнському кладовищі.
Булгар же спостигла кара Божа: в їхній столиці сталася пожежа, місто згоріло з його незліченними багатствами.
Біля гробу Мученика почали звершуватися чудеса, звістка про які розлетілася руською землею.
У 1230 році володимирський князь Георгій Всеволодович, уклавши мир після 6-річної війни з булгарами, послав посольство у Великі Булгари з метою перенесення мощей Авраамія.
Мощі угодника Божого з честю зустріли у Володимирі князь із дружиною й дітьми, владика Митрофан із духовенством та місцеві жителі. Святиню поклали в Княгининому монастирі, де нині зберігається її уціліла часточка.
Перед революцією 1917 року в село Болгари передали древню ікону Мученика з часточкою його мощей і стару дерев’яну раку. Ці святині втрачені в часи безбожної влади.
Збереглася частина пальця правої руки Святого, яку віряни тримали у своїх оселях. Нині святиня перебуває в храмі на честь святого Авраамія в місті Болгарі.
Заступництвом угодника Божого отримують благодатну допомогу недужні, особливо хворі діти. Також у святого Авраамія просять допомоги в торгівельних справах і підприємництві.
Слава Богу вовіки. Амінь.
