День пам’яті преподобного Василія Поляномерульського
25 квітня/8 травня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Василія Поляномерульського (Пояна-Мерулуйського).
Святий Василій народився в 1692 році й, очевидно, походив із України.
З юності він прагнув подвижництва та віддалявся у відлюдні місця, щоб долучитися до рівноангельного життя подвижників.
Близько 1713 року разом із іншими монахами преподобний оселився в скиті Долгоуци, що розташовувався серед лісу на межі Валахії та Молдавії. 20 років угодник Божий управляв цим скитом.
Василій хотів присвятити себе уважній сердечній молитві, але в Долгоуцах не знаходив належного спокою.
Він збудував інший скит у більш відлюдній місцевості, яку називали Пояна Мерулуй, або Мерлополяни (Яблунева поляна), у долині Бузеу.
У 1733 році в новоствореному скиті спорудили дерев’яний храм і келії. Водночас Василій керував духовним життям Долгоуців.
Стараннями Святого новий скит отримав статус ставропігіальної обителі. Скит перейшов у відання Валаського митрополита, який міг втручатися в справи монастиря лише в разі відхилення його насельників від Православ’я.
У Поляномерульському скиті монахи жили за Афонським уставом, і обитель почали називати другою Святою Горою.
Сам угодник Божий неодноразово відвідував Афон, де постриг святого Паїсія (Величковського) в малу схиму.
Старець Василій розповів Паїсію про небезпеку самітництва та порадив йому подвизатися в обителі зі співжиттям, де можна легко виявити свої слабкі сторони та покаятися.
Святий сказав, що в іншому разі монах буде носити в собі марнославство та гординю й при цьому не помічатиме, що керується своїми власними пристрастями.
Преподобний Василій передав Паїсію сутність того способу життя, якого дотримувався сам.
Монахи Поляномерульської обителі перебували в молитовних подвигах і водночас перекладали твори Святих отців, зокрема Ісаака Сиріна, Іоанна Лєствічника, Григорія Синаїта, Ісихія та Філофея Синаїта.
До творів трьох останніх подвижників святий Василій написав передмови, в яких пояснив, як слід розуміти те, що угодники Божі пишуть щодо Іісусової молитви.
Преподобний наголошував на важливості внутрішньої молитви, яка доступна й мирянам. Крім того Святий підкреслював важливість церковних Богослужінь.
Старець, що уникав суєтної слави, проте став відомим у всій румунській землі.
Він брав участь і в церковному Соборі, що відбувся в 1749 році в Бухаресті. Учасниками того Собору були Александрійський, Антіохійський і Єрусалимський патріархи.
25 квітня 1767 року в скиті в Пояна Мерулуй преподобний відійшов до Господа. Його мощі почивають в обителі в невідомій могилі.
Слава Богу вовіки. Амінь.
