День пам’яті святителя Василія Острозького
29 квітня/12 травня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Василія Острозького, Требінського, Захолмського, Скендерійського, митрополита.
Святий Василій, один із найбільш шанованих сербських святих. Він народився в 1610 році в селі Мрконічі в Поповому Полі в набожного подружжя Петра й Анастасії Йовановічів. Хлопчика назвали Стояном.
Батьки виховували сина в благочесті, а коли він підріс, відвели в монастир Завала, присвячений Введенню в храм Пресвятої Богородиці.
У монастирі, де було багато вчених монахів і велика бібліотека, Стоян вивчав Святе Письмо, твори Святих отців та корисні світські науки.
Згодом угодник Божий поселився в Успенському монастирі Тврдош, в якому розміщувалася резиденція Требиньської єпархії. Там він прийняв постриг у чернецтво з іменем Василій, хіротонію в ієродиякона та посвяту в ієромонаха.
Наступним місцем подвигів Святого став Цетиньський монастир у Чорногорії, де його затримав чорногорський митрополит Мардарій, який мав прізвисько Корнетський владика. Останній попускав єзуїтам вести активну уніатську пропаганду.
Василій схиляв митрополита протистояти латинській єресі, але той не слухався його.
Якось Мардарій вступив у блудний зв’язок зі служницею, й вона зачала в утробі. У своєму вчинку підступний митрополит звинуватив Василія, якого засудили до повішання.
За проханням угодника Божого виконання вироку відклали до народження дитини. Коли ж дитя з’явилося на світ, Святий взяв його в руки, тричі дунув на нього і запитав, чиє воно.
Сталося чудо: новонароджене немовля назвало своїм батьком корнетського митрополита. Так Василія отримав виправдання, а митрополита Мардарія закидали камінням.
Невдовзі майбутній Святитель знову поселився у Тврдоші, удостоївся сану архімандрита й почав управляти обителлю.
Згодом він побував на Русі, де отримав багаті церковні дари, священницькі облачення, церковні книги та гроші для пастви.
Завдяки отриманій допомозі була відновлена велика кількість храмів, відкрилися нові народні школи. Через таку діяльність отуречені жителі Герцеговини й агенти латинської унії зненавиділи Святого та прагнули його вбити.
Пізніше архімандрит Василій вирушив на Афон. Дорогою він побував у Печі в патріарха Паїсія І Яньєвацу і розповів про утиски православних у Герцеговині.
На Афонській Горі Святий побував у багатьох монастирях і скитах, а потім знову прибув у Печу. Там він у 28 років став єпископом і отримав призначення бути митрополитом Требіньським із резиденцією у Тврдоші.
Хоча в рідному краї Святому загрожувала небезпека, він неустанно звершував свої архіпастирські труди. Господь наділив митрополита Василія даром чудесного зцілення людей. Стараннями святого митрополита було оновлено багато монастирів єпархії.
Після вбивства турками Східно-Герцеговинського митрополита відбулося возз’єднання Східної та Західної Герцеговинських єпархій в одну Захолмську. Керування нею доручили угоднику Божому.
Резиденція Святого була під Нікшичем, але через утиски з боку турків він залишив її та поселився в монастирі Острог.
Там Святитель й інші подвижники спільно оновили Введенський храм, спорудили Хрестовоздвиженську церкву. Обитель зросла.
У тій місцевості мешкав князь Раїч, який пригноблював монахів. Святитель Василій розповів про те патріарху Максиму. Патріарх адресував князю лист, в якому погрожував прокляттям кожному, хто буде шкодити Острозькій обителі та її насельникам.
Святитель Василій застеріг князя не чинити зла, щоб не втратити своїх синів.
Раїч не послухався, і за те його покарав Бог, однак він швидко розкаявся, і знову втішився потомством чоловічої статі.
29 квітня 1671 року митрополит Василій відійшов до Господа. Його келія розташовувалася в скелі. Після кончини Святителя з тієї скелі виросла виноградна лоза. Тіло святителя Василія поховали у Введенському храмі.
Відома велика кількість посмертних чудес угодника Божого. Згадаємо деякі з них.
У 1956 році поклонитися мощам Святого в обитель прибув Драго Чабаркапа, мешканець села Врульє, що під Плєвальєм. Він розповів, що більше двох років страждав від болю в шлунку.
Лікарі спочатку не могли поставити діагноз, а потім виявилося, що в нього виразка. З дозволу батьків Драго мали оперувати.
Хоча біль був дуже сильним, хворий на операцію не погодився, повернувся додому та лежав на ложі хвороби.
Якось хворому приснився дивний сон, в якому він ішов невідомим шляхом, а потім повернув до маленької темної печери.
У тій печері йому з’явився незнайомець, який запитав, чому він плаче. Драго відповів, що йому страшно.
Тоді незнайомий чоловік привів його в гарне та світле приміщення, в якому ніде не було видно лампи. Він повідомив, що це дім святого Василія й тут він буде ночувати.
Про свій сон Драго розповів батькам, і ті погодилися, щоб він вирушив у Острог. Дві ночі хворий ночував біля гробу Святителя, після чого повернувся додому здоровим.
Мусульманка Фатіма 5 років страждала від страшних судом усього тіла. Через сильний біль вона кричала на оточуючих і втрачала розум. Ніякі лікарі не могли їй допомогти. Тоді (1964) близькі повели її в Острозький монастир і з великими зусиллями підвели до раки Святого.
Щойно Фатіма поцілувала мощі Святителя, її тіло охопили сильні судоми, від яких хвору кинуло в жар. Потім раптом хвора заспокоїлася, схилилася біля раки та почала молитися. Піднялася вона зі словами, що повністю одужала.
Часто паломники, які не мали змоги привести в Острозьку обитель своїх хворих, клали біля мощей Святителя їхні речі та їжу, найчастіше цукор. Над речами та їжею читалася молитва, після чого їх відносили хворим.
Так, у 1962 році через освячений цукор отримав зцілення від сильного головного болю, який тривав цілих два роки, син Божидара Шияковича Відомір.
Молитвами святителя Василія звершилося багато й інших чудес. При цьому Святитель допомагав як православним, так і іновірним. Хворі зцілювалися від хвороб, біснуваті звільнялися від нечистих духів, безумним повертався розум.
До мощей угодника Божого продовжують приходити люди, які й нині отримують чудесну допомогу.
Слава Богу вовіки. Амінь.
