Старець Клеопа (Іліє): У Господа тисяча років, як один день
Колись один монах, що жив святим життям, читав Біблію і звернув увагу на слова: «У Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день» (2 Пет. 3, 8).
Він із великим благоговінням ставився до Богородиці й в простоті душі сказав Їй: «Мати Божа, попроси, будь ласка, Христа, щоб Він розтлумачив мені: невже так прекрасно в раю, що тисячі років пролітають там немов один день?».
У монастирі за послухом він був еклесіархом: спостерігав за порядком на богослужінні та в храмі; був він вже в похилих літах.
Увечері, коли інші ченці пішли, він залишився в церкві один і знову попросив Божу Матір розповісти йому, що означають ці слова.
Двері храму були відчинені. Несподівано до церкви залетіла пташка. Вона була неймовірно красива. Її пір’я сяяло та переливалося тисячею кольорів!
Побачивши таке диво, монах спробував упіймати того дивного птаха. Але пташка не давалася йому до рук і перепурхувала з місця на місце, поступово наближаючись до дверей.
Здавалося, що в неї негаразд із крилами і вона не може літати. Але це були лише хитрощі.
Монах підібрався до неї вже зовсім близько, але вона зненацька спалахнула та вилетіла назовні крізь відчинені двері.
Неподалік монастиря починався ліс. Птах полетів туди й сів на дерево.
Був тихий і теплий вечір, на небі зійшов повний місяць. Монах дивився на птаха, і по його щоках котилися сльози, бо він не міг його зловити.
І раптом птах заспівав таку чудову пісню, яку ніколи не чуло вухо людини. Монах стояв і не міг відірватися від райського співу, який настільки його захопив, що він — за особливим Божим Провидінням — простояв на тому місці цілих 300 років!
Нарешті птах замовк і полетів. Монах дуже засмутився та дивувався, чому спів так швидко закінчився. Йому здалося, що птах співав не більше години.
Несподівано він згадав, що залишив церкву відкритою й пішов назад, щоб замкнути її. Однак, прийшовши до монастиря, він побачив, що все змінилося.
Тоді він пішов до монастирського воротаря. Монах, що стояв на воротах, здивувався.
Птах, на якого дивився старець, насправді був Ангелом Господнім. Від тривалого перебування з Ангелом старець і сам наповнився благодаттю: від нього точилися пахощі, обличчя сяяло.
Воротар не знав, що й подумати. Він спитав старця:
– Звідки ти, брате?
– Звідси з цього монастиря. Я еклесіарх.
– Слухай, я тебе не знаю. Чекай, я збігаю до ігумена.
Воротар швидко пішов до ігумена й сказав йому, що до воріт прийшов монах, обличчя якого сяє, а в руках він тримає ключ від церкви й називає себе еклесіархом.
Ігумен відповів: «Впусти його. Сьогодні ввечері я чув тричі голос, який велів мені відкрити двері до монастиря та не перешкоджати приходу сюди Святого Духа. Хай він увійде. Серце підказує мені, що його прихід пов’язаний із якоюсь таємницею».
Коли старець увійшов до монастиря, ігумен вийшов йому назустріч і попросив розповісти, що з ним сталося.
І тоді старець розповів йому про прекрасну райську пташку та її чудовий спів.
– Як довго вона співала? — запитав його ігумен.
– Приблизно годину, а потім відлетіла. Я прийшов замкнути храм, але не можу знайти монастиря. Або я збожеволів, або щось тут не так, тому що я був ченцем не в цьому монастирі.
Ігумен зібрав у церкві всю монастирську братію та запитав, чи знають вони цього ченця. Проте ніхто з них раніше не бачив старця, і йому теж їхні обличчя здалися незнайомими.
– Як звати вашого настоятеля? Того, що був сьогодні на службі у вашій церкві? — запитав ігумен ченця.
Старець назвав його ім’я, вони подивилися в архіві монастиря та виявили, що такий настоятель жив там цілих 300 років тому.
Правда не забарилася з’явитися на світ Божий. Всі були вражені та схвильовані.
Старець був зворушений до глибини душі: його молитва була почута! Він попросив причастити його Святих Христових Таїн та попрощався з усіма.
– Вибачте мені, браття. Я йду в інший світ, і ми побачимось знову, коли пролунає архангельський голос, що провіщає Друге Пришестя Христове!
Його обличчя засяяло, як сонце, й він упокоївся.
А тепер тільки уявіть собі, якщо такими прекрасними йому здалися триста років на землі при звуках співу одного ангела, як прекрасно буде в раю, де співають тисячі Херувимів, Серафимів, ангелів і т.д.
Ніхто не може описати красу раю. Ось чому й мені також дуже хочеться побачитися з вами в раю. Там дуже гарно! А тепер – до побачення! Давайте зустрінемося знову в раю!
— Отче Клеопо, будь ласка, помоліться, щоб нас усіх «поглинув» Рай.
Його обличчя просвітліло, голос залунав голосніше:
– Усіх нас неодмінно поглине рай! Напишіть мені ваші імена для поминання. І дуже прошу: помоліться й ви за мене, бо я — найгрішніша людина на всьому світі.
