День пам’яті святителя Ігнатія (Брянчанінова)
30 квітня/13 травня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Ігнатія (Брянчанінова), єпископа Кавказького і Чорноморського.
Святий Ігнатій (Дмитро Олександрович Брянчанінов) народився селі Покровському Грязовецького повіту Вологодської губернії в благочестивій дворянській сім’ї й отримав гарне виховання. Він був різнобічно обдарованою людиною та з дитинства дивував учителів і наставників своїми здібностями.
Коли Дмитру було 15 років, батько віддав його навчатися у Військово-інженерне училище в Петербурзі, проте юнак прагнув до чернечого життя.
Великі успіхи в навчанні та моральні якості приваблювали до Святого викладачів та учнів навчального закладу.
Дмитро став відомим імператору Миколі І, який по-батьківськи полюбив його. У домах найбільш поважних жителів столиці юнак був очікуваним гостем. Поетичний талант Святого знайшов своє відображення в написаних ним аскетичних творах.
На відміну від свого оточення угодник Божий не схиляв голови перед Заходом і не підпадав під вплив світських задоволень, через що різко вирізнявся з-поміж інших.
У 24 роки він прийняв чернечий постриг із іменем Ігнатій. Невдовзі Святий удостоївся стати архімандритом, настоятелем Свято-Сергієвої пустині, благочинним монастирів Санкт-Петербурзької єпархії.
Багато видатних людей шукали знайомства зі святим Ігнатієм, його порад і настанов. Святий уміло лікував душевні та духовні недуги своєї численної пастви.
Коли Ігнатій прийняв на себе управління Троїце-Сергієвою обителлю, вона перебувала в запустінні. Будівлі пустині були вкрай старими, а братія, що складалася з 15 осіб, не вирізнялася строгістю поведінки.
Святий ревно зайнявся упорядкуванням обителі та її прикрашенням. Велику увагу він приділяв налагодженню краси Богослужіння та церковного хору.
У жовтні 1857 року в Казанському соборі Петербурга архімандрита Ігнатія хіротонісали в єпископа. Місцем його святительського служіння стала Кавказька й Чорноморська єпархія з кафедрою в Ставрополі. У те місто Святий прибув у січні 1858 року.
На Кавказі тривала війна (1817–1864), людська кров обагряла землю, чулися стогін і плач. Там жили люди різних національностей і віросповідань. Нелегким був хрест Святого, що бажав відновити мир на кавказькій землі, поширити й утвердити Православ’я.
Святитель Ігнатій дбав про упорядкування Богослужіння, встановлення гарних стосунків між духовенством і паствою, покращення побуту священства, рівня його освіти. Багато трудився Святий і над благоустроєм та розвитком Ставропольської духовної семінарії, за духовним життям учнів якої стежив особисто.
З турботою про ввірене йому словесне стадо Христове єпископ Ігнатій об’їжджав єпархію, що сягала берегів Чорного, Азовського та Каспійського морів, засніжених вершин головного Кавказького хребта, дальніх калмицьких степів. В умовах війни такі подорожі були дуже небезпечними, і Святий брав із собою в дорогу дароносицю, щоб мати змогу причаститися перед смертю.
Святитель високо оцінив цілющі джерела П’ятигорська, Єсентуків, Кисловодська, Горячеводська, Желєзноводська й освятив їх.
Велику увагу святитель приділяв будівництву храмів Божих. До пастви своєї він був милосердним, а до себе суворим.
У 1861 році через тяжку хворобу єпископ Ігнатій попросився на покій у Миколо-Бабаєвський монастир, і його прохання задовольнили. Там у 1867 році настала чесна кончина Святого.
Велике значення для вірян мають твори святителя Ігнатія. Він показав приклад того, як у бурхливому морі життя людина може зберегти вірність Христу та підтримувати у своєму серці вогонь любові та вірності Богу.
Слава Богу вовіки. Амінь.
