День пам’яті священномученика Альвіана Анейського

4/17 травня Православна Церква вшановує пам’ять Альвіана (Ольвіана) Анейського, єпископа та його учнів.

Святий Альвіан, єпископ міста Анея [1] в Асії [2], постраждав за Христа разом зі своїми учнями близько 304 року.

Коли нечестивий імператор Діоклетіан (384–305) розпочав гоніння на християн, правителем Асії був Юлій Секст Еліан.

За наказом Еліана жерці Агрипин і Климент повинні були змусити християн Анеї вживати ідоложертовні страви з язичницьких храмів Гери й Геліоса.

Тоді жерці схопили святого Альвіана та намагалися схилити його до боговідступництва, щоб інші християни також наслідували його приклад.

Угодник Божий відмовився звершити ідольське жертвоприношення, тоді його віддали на катування. Його спину та живіт прокололи розжареними шпицями, але він не видав ні звука. Святий лише дивився на небо, зітхав і повторював катам, щоб робили з ним, що хочуть. Він казав, що плоть його нечутлива, а до душі вони не доберуться.

Один із катів сказав єпископу препенити базікати й запитав, чи вважає він себе кращим за них, що виконують накази імператора.

На це Альвіан відповів, що різниця між ними велика, бо вони з власної волі люблять диявола та його воїнство, а він поклоняється Іісусу Христу, Який прийде судити живих та мертвих. Святий сказав, що бажає вистояти й укріпитися в сповідуванні Його імені.

Жерці остерігалися, щоб інші не наслідували єпископа, тому обмовили його перед правителем. Вони повідомили, що Альвіан злословив імператора й ідолів та закликав народ до бунту.

Тоді правитель послав загін воїнів змусити Священномученика до ідолопоклонства.

Однак Святий сказав воїнам, що вони нічого не досягнуть і щоб виконували те, що їм наказано.

Воїни спочатку жорстоко побили Альвіана, а потім на околиці міста розпалили велике вогнище.

Угодник Божий сам увійшов у вогонь і прийняв мученицьку кончину.

Місцеві християни зібрали його порох і погребли поблизу місця страти. Щороку вони приходили туди вшанувати пам’ять Святого.

Разом із єпископом Альвіаном удостоїлися мученицьких вінців його учні Македоній, Симфор і Калліст.

Слава Богу вовіки. Амінь.