Поради батькам, як не кричати на дитину
Декілька дієвих порад від батьків, як перестати кричати на дитину, щоб не травмувати її самоповагу та не зруйнувати душевний взаємозв’язок між вами.
Іноді навіть батьки, які люблять, зриваються. Багато мам і тат підвищують голос, бо «запрограмовані» кричати — так чинили й їхні батьки.
Деякі дозволяють собі прикрикнути на дитину лише в тих випадках, коли дуже засмучені чи розгнівані.
Подумайте про те, що крик боляче ранить самоповагу та почуття власної гідності дитини, а також миттєво руйнує душевний взаємозв’язок між вами.
…крик боляче ранить самоповагу та почуття власної гідності дитини, а також миттєво руйнує душевний взаємозв’язок між вами.
Коли батьки кричать, діти лякаються. Вони сприймають крик як напад, тому або кидаються в бій (огризаються та кричать на нас), або тікають, намагаючись фізично або емоційно втекти подалі від крику.
Страх і повага – це різні речі. Крик – це метод нав’язування саме страху, а не поваги та авторитету.
Діти навчаються комунікації, імітують нашу манеру спілкування. Якщо ми навмисно кричимо на дитину, щоб змусити її робити те, що нам потрібне, це називається залякуванням.
Якщо ми навмисно кричимо на дитину, щоб змусити її робити те, що нам потрібне, це називається залякуванням.
І діти вчаться кричати на інших, щоб змушувати їх робити необхідне.
Якщо дорослі кричать на дитину ненавмисно, то вони втратили контроль над собою. І малюк розуміє, що кричати на інших — це цілком прийнятний спосіб упоратися зі своїм поганим настроєм.
Проблему крику можна усунути та знизити заподіяну їм емоційну шкоду.
Нові навички
Скажіть дитині, що ви намагатиметеся впоратися з собою, щоб перестати кричати на неї, попросіть допомогти вам у цьому.
Дайте їй дозвіл переривати вас, коли ви починаєте кричати. Запропонуйте свого роду пантоміму – затискати долонями вуха.
Крім того, крик можна перервати словами: ти кричиш на мене, а це мені неприємно або будь ласка, поговори зі мною спокійно, адже ти любиш мене.
Відреагуйте на це нагадування, вдавшись до «перемотування, налагодження та повторного запуску», наприклад.
Перемотування
«Дякую за нагадування, я забула про це, оскільки була засмучена».
Налагодження. «Вибач, ти не заслужив, щоб на тебе кричали. Те, що ти зробив, недобре, але й кричати на тебе теж не слід».
Повторний запуск. «Давай почнемо все спочатку. Я засмучена, бо ти не погоджуєшся зі мною».
Наш дозвіл дітям нагадувати про те, що кричати не слід:
- дає їм силу, щоб захиститися від крику, не борючись (не рятуючись втечею);
- зберігає їхнє почуття власної гідності, тому що дає їм зрозуміти, що вони не заслуговують на таке звернення;
- зміцнює взаємозв’язок, оскільки ми виявляємо повагу до їхніх потреб та почуттів.
Дієві поради від батьків
Ось кілька дієвих порад від батьків, як подолати звичку кричати на дитину:
По можливості приділяти собі хоча б годину на день: побалуватися тим часом читанням, улюбленим хобі. Загалом, приділити увагу собі, це заспокоює та повертає радість.
Один мій знайомий замість того, щоб кричати чи лаятися каже наспів: «Ну що-о це таке?» Без жодного підвищення голосу.
І виговарюється, але не галасує.
Якщо ви не можете стриматися, щоб не обізвати дитину, то хоч залиште при собі всякі “дурень” і “безглуздий”.
Придумайте свою лайку. Наприклад, скажіть йому: “Ух ти, барабулька конопулька!”.
Ще можна, замість підвищення голосу на дитину, скорчити пику або розіграти пантоміму. Можна, розлютившись, загарчати чи захрюкати… Взагалі, найкращий засіб від гніву — гумор!
…найкращий засіб від гніву — гумор!
Важливість маминого самопочуття
Щаслива мама – хороша мама. Іноді й треба строгим голосом говорити. Але головне, щоб дитина знала, що мама її любить.
…головне, щоб дитина знала, що мама її любить.
Щовечора перед сном говоріть їй це, гладьте, обіймайте, цілувати. Тоді й суворі ситуації, коли, наприклад, крутить ручки конфорок на печі або щось подібне, сприймаються тільки як окремі ситуації, коли мама строга, а не тенденція поведінки. Це так у мене.
Я сама підглянула в іншої мами, як вона, коли розлютилася на пустунку-доньку, замість того, щоб накричати на неї, з перебільшено лютим виглядом погналася за нею зі словами “Ось наздожену тебе!” Донька побігла, мама за нею, і складна ситуація якось непомітно перетворилася на гру.
Спробуйте замість того, щоб кричати на дитину, загарчати або завити… Це дозволить вам не наговорити гидких слів на адресу малюка, таких, про які ви потім, коли охолонете, шкодуватимете.
Дітям будь-якого віку, навіть немовлятам, треба говорити про свій настрій та стан.
Дітям будь-якого віку, навіть немовлятам, треба говорити про свій настрій та стан. Обов’язково потрібно говорити, що у вас поганий настрій чи втомилися.
Вони все зрозуміють і те, що після цього може бути крик і щось подібне, пройде набагато легше для дитини.
Думаю, кричати можна, але в голосі не повинно бути ненависті та агресії, ось що лякає та ображає глибоко…
Якщо лаєте дитину, важливо говорити про її погану поведінку, вчинок, а не переходити на особистість, не принижувати … Треба завжди пам’ятати й підкреслювати це в розмові з дитиною, що сама вона хороша, тільки повелася погано, некрасиво і т.д. Не навішуйте ярликів!
Якщо лаєте дитину, важливо говорити про її погану поведінку, вчинок, а не переходити на особистість, не принижувати.
Більшість дорослих вміють тримати себе в руках, коли їм це потрібно. Наприклад, ви стримуєтеся при розмові з начальником через страх втратити роботу…
З дітьми ми, на жаль не церемонимося. Можливо, ми навчимося конструктивно вирішувати конфлікти з дітьми через страх втратити їхню повагу та любов до нас, через страх назавжди одним нашим злим словом зруйнувати довірчі стосунки між нами.
Психолог Чепур Ольга Сергіївна
