День пам’яті Любецького образу Пресвятої Богородиці

7/20 травня Православна Церква вшановує Любецький образ Пресвятої Богородиці.

З’явлення чудотворної Любецької ікони Божої Матері відносять до часів утвердження християнства в Руській землі.

Численні чудеса від чесного образу описав святитель Димитрій Ростовський.

Згідно з переданням, у Любечі (1) жив із сім’єю бідний м’ясник. Якось його старший син грався з ножем і ненавмисне смертельно поранив свого молодшого брата.

Наляканий хлопчик сховався від покарання в піч. Дружина м’ясника не знала, що її син в печі, запалила вогонь. Дитина почала горіти.

У той час прийшов господар, побачив, що відбувається, й, охоплений горем, смертельно вдарив дружину.

Після того він пішов на берег Дніпра, сів у човен і поплив за течією. Зморений жахливими подіями чоловік заснув.

Однак його човен не поплив у бік Києва, а дивним чином повернувся до Любеча. Коли м’ясник прокинувся, то побачив на березі образ Богоматері.

Він помолився і, сповнений надії, попрямував зі святинею додому. Вдома всі його близькі виявилися живими й неушкодженими.

У 1653 році постала загроза нападу польських військ на Любеч, і митрополит Сильвестр Косов розпорядився перевезти чудотворну Любецьку ікону в Київ.

Згодом, не пізніше 1689 року, ікону повернули в Любеч, оскільки в 1689 році для того, щоб вклонитися святині, містечко відвідав святитель Димитрій Ростовський.

Шанований список із чудотворного образу Богородиці до гонінь на Православ’я, що розпочалися після Жовтневої революції, зберігався в соборі Святої Софії в Києві.

У період між 1689 і 1701 роками Любецька святиня знову певний час знаходилася в Києві.

Згідно з грамотами митрополита Варлаама Ясінського, у 1701 році її повернули в Любеч. У Києві святиню оновив монах Києво-Печерської Лаври Інокентій Щирський.

Спочатку в Любечі чудотворний образ зберігався в Пречистенському храмі Антоніївської обителі, а пізніше — у монастирському храмі на честь Воскресіння Господнього.

Щосуботи перед іконою Божої Матері звершувався акафіст. Коли в любецьких храмах були престольні свята, святиню хресним ходом переносили в ті храми. Тоді ж чудотворну ікону приносили для поклоніння й у двори місцевих парафіян. Ця традиція існувала до закриття храмів безбожниками.

У роки радянської влади Любецький образ Богородиці був втрачений.

Один із його списків зберігала раба Божа Віра Рак, що жила поблизу закритого храму, а пізніше — Марія Тютенок.

Навесні 1989 року святиню передали в щойно відкритий після років атеїзму Свято-Преображенський храм, де вона перебуває й нині.

Списки з Любецької ікони також зберігаються у Свято-Миколаївському соборі Умані та в храмі села Озеряни Ніжинської єпархії.

У 1999–2001 роках ікона, яка перебуває в Умані, час від часу точила миро. Багато парафіян Свято-Миколаївського храму свідчать про чудесні зцілення, отримані через молитву перед святинею.

Слава Богу вовіки. Амінь.

(1) – давньоруське місто, нині селище міського типу в Ріпкинському р-ні Чернігівської обл.