День пам’яті блаженного Ісидора, Твердислова Ростовського
14/27 травня Православна Церква вшановує пам’ять блаженного Ісидора, Твердислова Ростовського, заради Христа юродивого.
Святий Ісидор народився в Пруссії в багатій католицькій сім’ї. У юності він навернувся до Православ’я, залишив рідний край і почав мандрувати.
Згодом Святий прийшов у Руську землю й зупинився в Ростові Великому. Будучи заради Христа юродивим, він спорудив собі з гілок халабуду на підвищеному місці серед великої калюжі й жив у ній до кінця життя.
Багато часу Ісидор проводив на вулицях міста й терпів безчестя та образи. У своє житло він віддалявся лише для молитви.
Якось одного ростовського купця застала в морі сильна буря, що загрожувала потопленням кораблю.
Щоб дізнатися через чиї гріхи всі гинуть, кинули жереб, який випав на самого господаря.
Тоді його посадили на дошку та спустили у воду. Нещасного довго носило хвилями, й зрештою він почав тонути. Раптом йому з’явився блаженний Ісидор і запитав, чи впізнає він його.
Купець впізнав Ісидора й попросив у нього допомоги. Святий посадив купця на дошку, направив за кораблем, а потім перемістив на корабель.
Супутники дуже здивувалися й зраділи такому диву. Проте купець нічого не розповів про блаженного, бо той заборонив про себе розповідати. Він лише говорив, що врятований Божественною силою.
У Ростові купець при зустрічі щоразу шанобливо кланявся юродивому. Ісидор же постійно нагадував про свою заборону.
Коли одружувався князь Сава Оболенський, угодник Божий з’явився на весільний бенкет, одягнув на Саву шапку з трави й польових квітів та сказав: «Ось тобі й архієрейська шапка».
Слова Святого всіх збентежили, а він утік і почав галасувати з дітьми на вулиці.
Невдовзі молода княгиня Дарія Василівна Оболенська народила сина-первістка й померла. Невтішний вдівець прийняв чернечий постриг у Ферапонтовій Білозерській обителі з іменем Іоасаф.
У 1481–1489 році він займав святительський престол у Ростові. Іоасаф був духовним чадом преподобного Мартиніана й помер на покої в Ферапонтовому монастирі.
Через те, що слова Ісидора завжди збувалися, його почали називати Твердисловом.
Декілька останніх днів свого життя Блаженний провів у слізній молитві у своїй халабуді. Коли він відійшов до Господа, усім містом розлилися дивні пахощі.
Один перехожий заглянув у вбоге житло Ісидора та побачив, що той лежить горілиць зі складеними на грудях руками. Кончина блаженного Ісидора настала в 1474 році.
Святого поховали в його житлі, а на могилі спорудили храм на честь Вознесіння Господнього. У XVI сторіччі храм замінили кам’яним. У ХІХ сторіччі влаштували раку для тіла Святого. Господь прославив Свого угодника численними чудесами.
Якось один священник захотів розкопати могилу святого Ісидора, але його відкинула невидима сила. Коли священник опам’ятався, то покаявся й дивним чином зцілився.
Слава Богу вовіки. Амінь.
