День пам’яті праведного Іоанна Кормянського
18/31 травня Православна Церква вшановує пам’ять праведного Іоанна Кормянського, пресвітера.
Святий Іоанн народився в 1837 році в сім’ї священника Іоанна Гашкевича, що служив у храмі Покрови Божої Матері в селі Стрешині Рогачевського повіту Могилевської губернії.
Ще до народження батьки дізналися про його майбутнє служіння. Якось до вагітної матері підійшов у храмі юродивий і поклонився. Він сказав про її дитя, що хотів би в нього взяти благословення, але не доживе.
З 4-х років Іоанн прислуговував у храмі. Він виховувався в благочесті та звик до праці, послуху й молитви. Святий віддавав себе у волю Божу та під Покров Богоматері.
Після закінчення церковнопарафіяльної школи та духовного училища юнак навчався в Могилевській Духовній семінарії.
У 1859 році він став законовчителем у церковнопарафіяльній школі села Огородні. Там Іоанн зустрів свою майбутню дружину Марію, дочку покійного священника Філіппа Трусевича.
У 1862 році він одружився та прийняв священницький сан. Місцем служіння угодника Божого став храм на честь Різдва Богоматері в селі Шерстині Рогачевського повіту.
У Шерстині отець Іоанн служив 14 років. За той час у нього народилося четверо дітей.
У 1876 році в 39-річному віці угодника Божого перевели в село Огородню. Там він служив у храмі на честь перенесення мощей святителя Миколая Чудотворця.
Там він багато потрудився над благоустроєм храму та прилеглих до нього будівель. Власного житла Святий ніколи не мав і жив у церковному будинку. В Огородні в подружжя народилося ще троє дітей.
Коли отцю Іоанну було 48 років, він побував у Києво-Печерській Лаврі, де отримав благословення на чернечий спосіб життя. З того часу він не вживав м’ясних страв, а щосереди та щоп’ятниці з’їдав лише проскуру та трохи води ввечері після Богослужіння.
Святий творив Іісусову молитву та привчав до того своїх духовних дітей. У Миколаївський храм стікалися віряни з різних поселень.
Угодник Божий закликав людей каятися та передрікав майбутні біди народу.
Отець Іоанн допомагав людям порадами та молитвами, звершував численні благодіяння. Одного разу він віддав свою корову вдові, в якої було п’ятеро дітей.
За своє життя священник удостоївся низки винагород. У 70 років його звели в сан протоієрея.
У 1912 році, коли Святому виповнилося 75 років, він пішов за штат. Його священницьке місце зайняв наймолодший син Іоанн.
Восени 1917 року угодник Божий відійшов до Господа. Він помер раніше, ніж відбувся Жовтневий переворот, але передрік його. Також священник передрік майбутнє людей, які просили в нього поради, своїх дітей і парафії, в якій служив.
Святий сказав, що в день його кончини буде світити сонце, а також, що на ньому будуть стрибати, але гроб буде міцним.
У 1950 році безбожники спалили Миколаївський храм і зробили на його місці танцювальну площадку.
Три дні віряни прощалися з угодником Божим. На його погребіння зібралося духовенство з довколишніх сіл.
Останки отця Іоанна поховали з правого боку від вівтаря Миколаївської церкви.
Улітку 1991 року були знайдені нетлінні мощі Святого. Їх поклали в кам’яному склепі за апсидою вівтаря Покровського храму в поселенні Корма. Там почали звершуватися чудеса.
У 1997 році мощі дістали з-під спуду та поставили в храмі на честь Покрови Божої Матері.
У 2000 році Покровську парафію перетворили в Іоанно-Кормянську жіночу обитель.
Монахиня Софія записала декілька випадків зцілень, що звершилися молитвами Святого.
Якось монастир відвідала хвора на рак грудей жителька Вітебської області, яку лікарі визнали безнадійною.
Вона помолилася біля чесних мощей, придбала іконку отця Іоанна, освячений єлей і рукавичку.
Вдома недужа щодня читала тропар угоднику Божому, помазувала єлеєм хворе місце та прикладала до нього рукавичку. Через тиждень на медичному огляді пухлини не виявили.
У хрещеної дочки Любові був друг Вадим, який захворів на екзему обличчя і рук. Від лікування він користі не отримав.
Товариші хворого з насмішкою говорили, що повірять у Бога, якщо він одужає.
Любов передала Вадиму єлей і рукавичку від мощей праведного Іоанна Кормянского, і він молитвами Святого одужав.
З Гомеля в монастир приїжджало подружжя з двома дочками. У 4-річної Віки була хвора печінка, і їй часто доводилося лежати в лікарні. Мама сказала дівчинці попросити здоров’я в батюшки Іоанна. Хвора по-дитячому попросила та зцілилася.
Після 3-тижневого перебування в монастирі молитвами угодника Божого отримав полегшення хворий на епілепсію син священника Іллюша. Після декількох приїздів у монастир він повністю зцілився.
Зцілення від епілепсії отримала й школярка старших класів із Гомельської області.
Відомі випадки зцілень молитвами отця Іоанна й від душевних недугів: пияцтва, наркоманії та тютюнопаління.
Від мощей Святого зцілився від СНІДу юнак із Мінська, якому лікарі прогнозували смерть через декілька місяців.
Слава Богу вовіки. Амінь.
