День пам’яті мученика Іоанна-Володимира Сербського
22 травня/4 червня Православна Церква вшановує пам’ять мученика Іоанна-Володимира, князя Сербського.
Мученик Іоанн-Володимир походив із благочестивого царського роду, у володінні якого були князівства Захумле й Превала.
До влади Святий прийшов у ІІ половині Х сторіччя й управляв Зетою та іншими областями в Іллірії та Далмації.
Іоанн-Володимир був лагідним, смиренним, мовчазним, богобоязним, милостивим і байдужим до земних благ. Він добре вивчив Святе Письмо, знав воїнську справу й став видатним полководцем.
Завдяки своїм чеснотам йому вдалося повернути до Православ’я велику кількість єретиків-богомилів. Святий послав учителів віри, і вони відвертали народ від єресей.
Піддані любили Іоанна-Володимира за його доброту та мудрість. За правління угодника Божого відкривалися лікарні, богадільні й монастирі.
Благочестивому монарху доводилося вести боротьбу як із зовнішніми, так і з внутрішніми ворогами. До зовнішніх ворогів належали Болгарський цар Самуїл і Візантійський імператор Василій ІІ Македонянин, до внутрішніх — богомили.
Одного разу Болгарський цар із великим військом напав на сербів.
Іоанн-Володимир разом із дружиною розташувався на горі Облік. Там його воїнів жалили отруйні змії. Святий звернувся з молитвою до Господа, й Господь почув його.
Цар Самуїл певний час не міг перемогти взятих в облогу сербів, проте останніх зрадив місцевий князь. Сербам загрожувала неминуча погибель.
Тоді Іоанн-Володимир, щоб не загинули його воїни, добровільно віддав себе в руки болгар.
Святого ув’язнили в місті Пресна. Там угоднику Божому з`явився Ангел Господній, який передрік йому звільнення, а пізніше мученицьку кончину.
Дочка Болгарського царя Феодора, що вирізнялася милосердям, часто відвідувала в’язнів у темницях. Вона полюбила молодого полоненого князя та впросила батька звільнити його.
Самуїл одружив Іоанна-Володимира з Феодорою та повернув йому завойовані землі. Святий повернувся з Феодорою на батьківщину й жив із нею цнотливо. Молоде подружжя зі страхом Божим правило сербським народом.
Після смерті царя Самуїла та вбивства його сина Гавриїла в Болгарському царстві воцарився Владислав. Він замишляв зло проти сербського короля.
Тоді Іоанну-Володимиру було дивне видіння. Він побачив орла, який із хрестом літав над лісами, а потім спустився та поклав хрест на землю.
Благочестивий князь вклонився хресту й збудував на тому місці храм, де дні та ночі проводив у молитві.
Владислав хотів заволодіти землями, якими правив Іоанн-Володимир. Він зі злим задумом покликав його до себе під приводом укладення якогось договору.
Феодора вмовляла чоловіка не їхати до болгар, однак Іоанн-Володимир не послухався її вмовлянь і прибув у Пресну.
Там Владислав схопив меч і вдарив ним Святого, але не заподіяв йому шкоди. Тоді смиренний король подав зловмиснику свій меч, і той відсік йому голову.
Іоанн-Володимир взяв свою голову та поїхав із нею на коні до Божої церкви. Там він промовив: «У руки Твої, Господи, віддаю дух мій», — і помер. Смерть Мученика настала 22 травня 1015 року.
Після погребіння над могилою угодника Божого було видно дивне світло. Наляканий Владислав віддав тіло Іоанна-Володимира Феодорі.
Вона поклала тіло свого чоловіка в церкві на честь Пресвятої Богородиці в Країні, потім прийняла чернечий постриг і провела решту днів поблизу його гробу. Тіло спочилої княгині поховали поряд із тілом князя.
У 1018 році загинув і окаянний убивця. Під час військових дій він побачив воїна з ликом Іоанна-Володимира й був убитий Ангелом Божим.
У 1215 році мощі благочестивого сербського короля перенесли в місто Драч. Потім їх поклали в монастирі, присвяченому Іоанну-Володимиру, в Албанії. Там від них звершувалися численні чудеса.
Невдовзі Святому написали службу та житіє сербською й грецькою мовами. На іконах Іоанн-Володимир часто зображується в царській короні з хрестом у правій руці та своєю головою в лівій.
Слава Богу вовіки. Амінь.
