Швидка допомога Богородиці
Багато років тому в сільській місцевості в Греції жила одна благочестива родина.
Молитвослов на той час був рідкістю, тому вони переважно молилися з пам’яті й часто читали вдома молитву, що називалася Архангельським привітанням: «Богородице Діво, радуйся…».
З ранніх років цю молитву повторював і їхній маленький син, де б він не був: у домі чи коли грався в дворі.
Одного разу, коли він трохи підріс, пішов із іншими дітьми на річку.
Необережно він послизнувся та впав у воду.
На той час стояли холоди і річка була бурхлива, тому хлопчика, який, на жаль, не вмів плавати, швидко підхопило течією.
Інші діти покликали на допомогу. Прибігли місцеві мешканці. Дехто навіть стрибнув у воду, намагаючись знайти хлопчика в річці.
Тим часом про нещасний випадок повідомили матері дитини. Вона вискочила з дому та щодуху побігла до річки.
Час минав, і здавалося, що пошуки безуспішні.
Дехто з людей пішли вздовж берега течією річки, щоб подивитися, чи не винесло на берег тіло хлопчика, що потонув.
Тільки його мати сподівалася на Пресвяту Богородицю й зі сльозами на очах благала Її звершити чудо та дарувати їй дитину живою.
І… о, диво!
Десь вдалині на річці з’явилася маленька фігурка, що рухалася проти течії.
Коли люди підбігли ближче, то побачили хлопчика, який плив річкою. Його одяг був сухим. Він усміхався та радісно плескав у долоні.
Мати та інші кинулися у воду, й незабаром хлопчик опинився на руках у матері, яка з повними очима сліз дякувала Пресвятій Богородиці за чудо.
-Чому ти плачеш, мамо? — здивовано запитав її хлопчик.
-Малюче, ми подумали, що ти втопився й що я втрачу тебе назавжди!
-Мамочко, – спокійно відповів хлопчик, – коли я впав у воду, то відчув, що мене піднімають дві руки.
Я озирнувся й побачив, що мене тримає на руках Богородиця.
І весь цей час я був із Нею!
І, знаєш, матусю, ми грали разом! Я говорив їй слова, яким ти навчала мене з дитинства.
Я повторював: «Радій, Благодатна Маріє!», а Вона посміхалася і відповідала мені: «Господь з тобою!».
