День пам’яті святителя Германа Паризького
28 травня/10 червня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Германа Паризького, єпископа.
Святитель Герман народився наприкінці V сторіччя в Отені.
Після закінчення навчання він 15 років подвизався разом зі своїм родичем-священником і перебував у молитві та співі псалмів.
Угодник Божий прославився своїм благочестивим і доброчесним життям, а Отенський єпископ посвятив його у священника. Пізніше Святий отримав призначення бути аббатом знаменитого монастиря святого Сімфоріана.
Святий Герман вирізнявся строгістю, через що бувало викликав невдоволення єпископа й одного разу потрапив за ґрати. Однак, двері камери самі дивним чином відчинилися перед ним, що дало йому змогу покинути в’язницю.
Проте угодник Божий не скористався тїєю нагодою й залишив камеру тільки тоді, коли отримав на те дозвіл.
Близько 555 року король Хільдеберт покликав святого на Паризьку святительську кафедру.
Коли Герман удостоївся єпископського сану, то не змінив суворість свого життя. Він завжди залишався монахом і подвижником та прагнув уподібнюватися своїм життям Ангелам.
Святитель Герман неустанно піклувався про спасіння своєї пастви та наставляв її. Наділений від Господа даром звершення чудес він зцілював хворих, звільняв від нечистих духів біснуватих. Їх він потім залишав на декілька днів поряд із собою.
Предмети, які Святий благословив або до яких тільки доторкнувся, передавали хворим, і хворі благодаттю Божою отримували зцілення.
Святитель постійно подавав милостиню, на що витрачав велику частину коштів Церкви. Коли ж грошей не вистачало, він просив допомоги в короля Хільдеберта, якого зцілив від тяжкої хвороби.
Святий милував добрих і злих, і коли мав змогу, то звільняв ув’язнених та рабів. Паризькі християни рахували єпископа Германа своїм покровителем, як і святого Діонісія.
Угодник Божий схвалював шанування місцевих святих й особливо піклувався про красу Богослужіння. Вважають, що багато особливостей галіканської Літургії сформувалося під його впливом.
За сприяння короля Святитель заснував обитель Святого Хреста й святого Вікентія, яка відома під назвою Сен-Жермен-де-Пре.
Монахам монастиря святого Сімфоріана він сказав дотримуватися уставу Леринського монастиря.
Єпископ Герман досконало знав церковну традицію та ретельно оберігав мир і єдність Церкви Галлії.
Святий був учасником Турського церковного собору, де його голос був вирішальним. Крім того він зібрав два церковних собори в Парижі в 557 і 573 роках.
Коли в 558 році помер Хільдеберт, Париж став столицею об’єднаного королівства його брата Хлотаря. Останній під впливом своєї дружини, святої Радегунди, також шанував святителя Германа.
Королева заснувала монастир Святого Хреста в Пуатьє й згодом вирішила прийняти в ньому чернечий постриг. Угодник Божий умовив Хлотаря не чинити Радегунді перешкоди та підтримував її пастирськими настановами.
У 561 році королівську владу розділили між собою сини та племінники Хлотаря: Харіберт, Гунтрамн, Сігіберт і Хільперік.
Королем Парижу став безбожний і нечестивий Харіберт, який грабував храми й узяв за дружин двох сестер.
Єпископ Герман відлучив його від Церкви. Однак Харіберт понехтував цим і скоро загинув із однією із своїх дружин.
Марними були спроби Святого помирити дружину Сігіберта Брунхільду з дружиною Хільперіка Фредегундою.
Коли за намовою Фредегунди вбили сестру Брунхільди, Сігіберт пішов війною проти Хільперіка.
Єпископ Герман намагався відмовити Сігіберта від помсти, однак той не погодився й був убитий.
28 травня 576 року угодник Божий мирно спочив. Тіло Святителя поховали в храмі його монастиря в Парижі.
Коли в 585 році Париж охопила велика пожежа, єпископ Герман з’явився й звільнив ув’язнених із тюрми, які поспішили сховатися біля його усипальниці.
Слава Богу вовіки. Амінь.
