День пам’яті мученика Іустина Філософа
1/14 червня Православна Церква вшановує пам’ять святого мученика Філософа.
Святий мученик Іустин Філософ народився в давньому самарійському місті Сихемі. Він походив із грецької родини, а батьки його були язичниками.
Святий з дитинства вирізнявся глибоким розумом, любов’ю до наук і палким прагненням до пізнання Істини.
Він досконало вивчив різні напрями грецької філософії: стоїків, перипатетиків, піфагорійців, платоників. Після того юнак переконався, що жодне із тих язичницьких учень не відкривало шляху до пізнання Істинного Бога.
Одного разу, коли він гуляв у усамітненому місці за містом і міркував про те, де шукати шлях до пізнання Істини, то зустрів старця. Останній у тривалій бесіді розкрив Іустинові сенс християнського вчення та порадив шукати вирішення всіх питань життя у книгах Святого Письма.
Коли Іустину виповнилося тридцять років, він прийняв Святе Хрещення (між 133 і 137 роками).
З того часу свої обдарування та глибокі філософські пізнання святий Іустин присвятив проповіді Євангелія серед язичників.
Він почав мандрувати Римською імперією й усюди сіяв насіння спасительної віри.
Іустин відкрив училище, де проповідував християнську філософію. Він послідовно відстоював істинність і спасительність християнського вчення, переконливо заперечував і язичницькі мудрування. Так, наприклад, у спорі з філософом-кініком Крискентом, і єретичні викривлення християнства, зокрема, він виступав проти вчення гностика Маркіона.
Близько 155 року, коли імператор Антонін Пій (138–161) розпочав гоніння на християн, святий Іустин особисто подав йому «Апологію» на захист невинно засуджених до страти християн Птоломея, Лукія і ще одного, чиє ім’я залишилося невідомим. В «Апології» він доводив хибність обвинувачень, які зводили на християн, «від імені християн, яких несправедливо ненавидять і гонять».
У Єфесі відбувся диспут святого Іустина з рабином Трифоном. Християнский філософ на основі старозавітних пророчих писань доводив істину християнського віровчення. Ця суперечка викладена святим Іустином у творі «Розмова з Трифоном-іудеєм».
Повертаючись до Італії, святий Іустин, подібно до апостолів, всюди проповідував Євангеліє та багатьох навертав до християнської віри.
Згідно з «Актами Іустина», під час перебування в Римі його та шість його учнів було заарештовано. Невдовзі сповідники Істинної віри постали перед судом префекта Квінта Юнія Рустика (163–168), філософа-стоїка та вчителя імператора Марка Аврелія.
На питання про вчення, якого дотримується мученик, той відповів: «Я намагався пізнати всякі вчення, але пристав до істинних учень християн, хоча вони й не подобаються тим, хто хибно мудрує».
Святий Іустин сповідав віру в Бога «Творця світу й Творця всього творіння». Також він виголосив свою віру в «Господа Іісуса Христа, Сина Божого, про Якого передречено було пророками, що Він прийде до роду людського глашатаєм спасіння та наставником добрих учень».
Після того як Іустин і його учні рішуче сповідали себе християнами, префект Рустик запитав, чи впевнений Іустин в тому, що після бичування та страти він зійде на небо.
«Надіюся завдяки терпінню, якщо перетерплю. Але знаю, що й тих, хто прожив правильно, очікує благодать Божа», — відповів Мученик.
Попри погрози префекта, мученики відмовилися принести жертви ідолам. Тоді їх віддали на бичування та обезголовлення.
Разом зі святим Іустином мученицьку кончину прийняли інший Іустин, Харитон, Євелпіст, Ієракс, Пеон та Валеріан і мучениця Харита.
Поширена в літературі думка про причетність до смерті Іустина кініка Крискента базується на свідченні про це Євсевія Кесарійського.
Оскільки всі достовірні джерела, включно з «Актами Іустина», про це не говорять, неможливо визначити, чи був ворожий до Іустина Крискент, причетний до його арешту та смерті.
