День пам’яті преподобного Ієроніма Стридонського
15/28 червня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Ієроніма блаженного, Стридонського.
Святий Ієронім народився в невеликому містечку Стридон на межі Далмації та Паннонії. Сім’я його була заможною та благочестивою, ймовірно, як і батька, його назвали Євсевієм.
Початкову освіту він здобув вдома, після чого батьки послали його навчатися до Риму.
Юнак вивчав світські науки йі серед спокус великого міста жив нечистиво. Водночас він підтримував молитовне спілкування з братами по вірі й щонеділі відвідував гробниці мучеників, які розташовувалися в околицях Риму.
Іскра Божа не згасла в душі юнака. Він ухилився від гріховних справ і прийняв Святе Хрещення. Разом із другом Бонозом Ієронім вирушив у подорож Галлією, під час якої відчув прагнення чернецтва.
Близько 372 року Преподобний повернувся в рідне місто, але не застав батьків живими.
Йому належало подбати про молодших сестру й брата та отримане в спадок майно.
Життєві турботи перешкодили Святому одразу прийняти чернечий постриг. Іноді він жив у Аквілеї, де певний час діяв невеликий напівчернечий гурток.
Згодом угодник Божий разом із друзями вирушив на Схід із наміром відвідати Єрусалим і відлюдників Сирії та Єгипту.
Мандрівники зупинилися в Антіохії, родом із якої був один із них на ім’я Євагрій.
Знесилені важким шляхом і аскетичними подвигами, двоє друзів Ієроніма померли, а сам він тривалий час хворів. Після одужання Преподобний почав ревно вивчати Святе Письмо.
У 374 році він поселився в Халкидонській пустелі, яку називали сирійською Фіваїдою, де провів близько 5 років.
Очевидно, Ієронім мешкав у якомусь монастирі, який іноді залишав заради пустельницьких подвигів. У той час він почав вивчати давньоєврейську мову, якою переважно були написані книги Старого Заповіту.
Якось Преподобний важко захворів і довго страждав від лихоманки, через що вже почали готуватися до його погребіння.
Під час хвороби він побачив себе на судилищі Божому, де його було викрито в читанні язичницької літератури й сильно побито.
У покаянні Ієронім призвав Ім’я Боже та пообіцяв більше не читати язичницьких творів, після чого опритомнів. Його плечі були синіми від побоїв.
Тоді Антіохійська Церква страждала від внутрішнього розбрату. Його спричинило обрання двох правлячих архієреїв Мелетія та Павліна та призначення в 376 році третього архієрея Віталія й богословськими спорами.
Церковний розбрат досягнув Халкидонської пустелі, де подвизався блаженний Ієронім. Самітництво Святого порушилося. Він залишив пустелю, прибув в Антіохію та приєднався до общини Павліна, який посвятив його в пресвітера.
Звідси він вирушив у Константинополь, де єпископом був святий Григорій Назіанзін. У Константинополі угодник Божий познайомився з богословом-філософом Григорієм Нісським.
У 381 році в справах Церкви угодник Божий відбув до Риму. Там папа Дамас скликав Собор, пов’язаний із розколом в Антіохії та спричиненими ним незгодами між Східною та Західною Церквами.
У Римі Ієроніма призначили секретарем папи та Собору. Водночас отці Собору доручили йому викласти сповідання віри, спрямоване проти єретичних поглядів Аполлінарія.
Так при папі Дамасі Преподобний обіймав значуще становище та продовжував вивчати Святе Письмо. Багато хто вважав його наступником папи на Римській кафедрі.
Скоро загальна повага до Преподобного, який жив аскетично, вирізнявся вченістю та красномовством, змінилася на ненависть.
Слова Святого про те, що досягнення християнської досконалості неможливе без повного зречення світу й плоті, відштовхнули від нього багатьох християн.
Цим скористалися деякі порочні члени суспільства, що звинуватили Ієроніма в лицемірстві та почали поширювати на нього наклепи.
Не на користь Преподобному була і його глибока повага до Орігена, знаменитого вчителя Александрійської Церкви, згодом засудженого за єретичні погляди на церковних соборах.
Вороже ставлення до Ієроніма загострилося після його листа про збереження цноти до Юлії Євстохії. У тому листі він викривав і висміював моральне розбещення та релігійне лицемірство сучасного йому римсько-християнського суспільства й переважно духовенства. Розраду серед загального обурення Святий знаходив у колі благочестивих друзів.
У 384 році, після смерті папи Дамаса, Ієронім із юним братом Павлініаном і пресвітером Вінцентієм залишив Рим та попрямував до Єрусалиму.
На шляху він зупинявся на Кіпрі та в Антіохії, де до нього приєдналася благочестива римлянка Павла з дочкою Євстохією.
З Антіохії у Святу землю паломників супроводжували молоді діви та невелика група монахів. Після поклоніння Святим місцям вони побували у Віфлеємі, відвідали інші міста, пов’язані з життям Господа Іісуса Христа та звершили паломництво в Єгипті.
У 386 році паломники повернулися у Віфлеєм і обрали його місцем свого подвижництва.
Доброчесна Павла збудувала чоловічий і жіночий монастирі, а пізніше ще дві жіночих обителі та гостинний дім для паломників.
Ієронім керував монахами чоловічого монастиря та наглядав за життям монахинь. Сам він жив у печері, що розташовувалася поряд із печерою Різдва Христового.
Святий вживав лише хліб і їстівні трави, пив лише воду. Основними його заняттями були вивчення й тлумачення Святого Письма та листування. Частину дня він виділяв на викладання хлопчикам. Також Преподобний продовжував вивчати єврейську мову. У своїй печері він зібрав велику бібліотеку.
Угодник Божий займався літературною діяльністю і вів полеміку з особами, які висловлювали погляди, що суперечили вченню Церкви.
Зокрема він написав три книги, в яких викривав хибні вчення вільнодумного монаха Іовініана.
У 399 році Ієроніма втягнули в знаменитий спір про Орігена, який тривав 5 років. У ході того спору він перетворився з шанувальника Александрійського вчителя на його гарячого викривача.
Преподобний залишив після себе багатий літературний спадок. Його твори можна розділити на чотири групи: догматико-полемічні, морально-аскетичні, праці з тлумачення Святого Письма та історичні.
Ще з 383 року за дорученням папи Дамаса Ієронім виправляв помилки в так званому «італійському» перекладі Біблії, який був поширений у той час у латинській Церкві.
Щоб усунути недоліки італійського тексту, близько 390 року він приступив до самостійного перекладу з оригінальної мови священних книг Старого Заповіту. Ту справу Ієронім завершив у 405 році.
Переклад Преподобного також містить недоліки, але не має рівних за красою, виразністю та точністю викладення. Він увійшов у загальне користування в латинській Церкві й з ХІІІ сторіччя відомий під назвою Вульгати, тобто перекладу, який був поширений серед всього народу.
У 410 році вестготи під проводом короля Аларіха І захопили й розорили Рим. Падіння «Вічного міста» й смерть близьких людей сповнили серце Ієроніма великою скорботою, яка знайшла відголосок у його листах.
У 411 році на Віфлеєм напали бедуїни, але з Божої милості община Святого не постраждала.
Рік кончини Преподобного точно не відомий. За свідченням Проспера Аквітінського, він спочив 30 вересня 420 року. Імовірно Ієронім відійшов до Господа після тривалої важкої хвороби. У 642 році його мощі перенесли з Віфлеєма до Риму.
Слава Богу вовіки. Амінь.
