День пам`яті святого царя Соломона
17/30 червня Православна Церква вшановує память святого Соломона, царя Ізраїльського.
Святий Соломон ще вюності отримав помазання на царство і проголошений царем ще за життя свого батька. Він був вибраною гілкою з родини святого царя Давида.
Соломон, вступивши на царський престол, насамперед приніс Богу тисячу жертв. Будучи слухняним сином свого батька, він виконав заповіт його: убезпечити себе на престолі з боку ворогів своїх і розпочати будівництво храма Богу Істиному.
Народ ще приносив жертви на висотах, бо не був збудований дім імені Господа до того часу1(3 Цар. 3, 2). І Соломон пішов у Гаваон, де розташовувався головний жертовник, щоб принести жертву Богу.
Там вночі з`явився возлюбившому Його та тому, хто жив по уставу батька свого, Давида, уві сні Бог і сказав: “Проси, чого бажаєш, Я дам тобі“2(3 Цар. 3, 5).
“Господи, – відповів Соломон. – Ти поставив мене царем, а я юнак молодий. Даруй же мені розум, щоб керувати народом Твоїм”3(3 Цар. 3, 7-14).
Відповідь Соломона була вгодна Богові.
І сказав Господь: “За те, що не просив у Мене ані довгого життя, ані багатства, ані перемоги над ворогами, а просив розуму, щоб керувати народом, Я даю тобі мудрість таку, що подібного тобі не було й не буде. І те, чого не просив, Я даю тобі – багатство та славу. А якщо виконуватимеш заповіді Мої, дам тобі й довге життя”.
Дар мудрості в Соломона проявився на одному суді. Невдовзі після того, як він воцарився, прийшли до нього на суд дві жінки. Вони жили в одному домі, й кожна народила немовля.
Одна з них уві сні випадково задавила своє немовля й підклала його іншій жінці, а живе тієї взяла собі.
Вранці жінки почали сперечатися: “Жива дитина моя, а мертва твоя”, – казала кожна. Так сперечалися вони й перед царем. Вислухавши їх, Соломон наказав: “Принесіть меч”.
І принесли меч цареві. Соломон сказав: “Розрубайте живу дитину навпіл і віддайте половину одній і половину іншій”. Почувши те, одна з жінок при тих словах вигукнула: “Віддайте краще їй дитину, але не вбивайте її!”
Інша ж, навпаки, казала: “Рубайте, хай не дістанеться ні мені, ні їй”.
Тоді Соломон сказав: “Не вбивайте дитини, а віддайте її першій жінці: вона її мати”.
Весь народ ізраїльський почув про суд, як розсудив цар; і почали боятися царя, тому що всі побачили, яку мудрість дарував йому Бог.
Мудрість свою Соломон використовував і в управлінні народом, і в усіх інших царських справах. І поширилася про нього слава за межі єврейської країни, серед інших сусідніх народів.
Виконуючи заповіт свого батька Давида, Соломон взявся за побудову храму Божого в Єрусалимі. Місцем для нього вибрав гору Моріа. Вона була вказана ще царю Давиду, і в ній Авраам приносив у жертву Ісаака.
Храм будували сім із половиною років майже сто вісімдесят п`ять тисяч працівників. Його зводили за зразком Мойсеєвої скинії. Він поділявся на Святе Святих, святилище та притвор, але був ширшим і величнішим. Стіни храму викладено з каменю, ззовні облицьовано мармуром білого кольору, а всередині – золотом. Усе храмове начиння для богослужіння було виготовлено із золота.
Коли храм було збудовано, Соломон закликав до освячення його усіх старійшин і багато людей. Під звуки сурм і спів пісень духовних було внесено ковчег Заповіту.
Слава Господня у вигляді Хмари наповнила храм, так що священники не могли продовжувати Богослужіння.
Тоді Соломон зійшов на своє царське місце, впав на коліна. Піднісши руки, цар молився Богу, щоб Бог на тому місці приймав молитви не тільки ізраїльтян, але й язичників. Після завершення тієї молитви зійшов із неба вогонь і попалив жертви, приготовані у храмі.
Царювання Соломона було мирним і щасливим. З далеких країн приходили до Єрусалима, щоб подивитися на царя та послухати його мудрості.
Цариця Савська, почувши про славу Соломона, прийшла випробувати його загадками. Пересвідчившись у його мудрості, вона сказала: “Нехай буде благословен Господь Бог твій, який благоволив посадити тебе на престол Ізраїля!”
Та під кінець свого життя і Соломон почав грішити перед Богом. У нього було багато жінок, між ними були і язичниці. Для них він побудував язичницькі капища й сам заходив туди.
Тоді Господь забрав своє благословення від Соломона, і проти нього почалися бунти та ремствування в єврейському народі.
Цар Соломон зрозумів, що це Бог карає його за гріхи, і почав каятися. Але його каяття не було повним, від усього серця, як каяття Давида. Тому хоч Господь і помилував його та зберіг царство за його життя, але звістив через пророка, що царство єврейське після смерті Соломона розділиться на два. Бог сказав, що сину Соломона дістанеться менша його частина4(Див.: 3 Цар. 3–11; 1 Пар. 11, 28, 29; 2 Пар. 1–9)..
Премудрі вислови царя Соломона записані в чотири книги: Притчі, Премудрість, Еклезіаст і Пісня Пісень.
Період царювання Соломона в Єрусалимі над усім Ізраїлем складав сорок років. І почив Соломон з отцями своїми, і погребли його в місті Давида, отця його, і воцарився замість нього син його Ровоам53 Цар. 11, 42-43 (від якого – як сповнення пророцтва Ахаії – при самому його зішестю на престол відклалися 10 колін Ізраїля).
