Справжня святість не займається саморекламою

Мені розповідали про одного ченця з монастиря Святої Анни: він працював у своєму саду. І якось, коли копав землю, відчув дивні пахощі.

У міру того, як він розкопував далі, пахощі ставали все сильнішими. І так він копав, копав, копав і, нарешті, виявив останки, які були святими мощами.

Він відчув, що пахощі походять саме від них.

І тоді він сказав: “Я залишу їх тут, а завтра розповім про мощі старцям, і що вони скажуть, те ми й зробимо”.

Увечері, коли він задрімав, до нього уві сні з’явився старий чернець і сказав: «Залиш мене там, де я є. Не турбуй мене, не кажи нікому ні слова».

І тоді чернець знову присипав ті святі мощі землею.

І я думаю, що більше пахощів було не від того, що сталося вдень, а від того, що почулося вночі: «Залиш мене там, не роби про це ніякого розголосу».

Кожен, приходячи на Афон, відчуває цю приховану силу, цей потаємний аромат, який проходить крізь ґрунт, крізь скелі, що відчувається у храмі та передається через мелодію.

Фальшивка займається саморекламою, тому що вона не має змісту. Вона дуже забруднює світ своїм шумом.

Справжній, смиренний, ховається і мовчить. І, невідомо для інших, оживляє світ скарбом благодаті.

Архімандрит Василь (Гондікакіс), ігумен Іверського монастиря на Святій Горі Афон. Виступ у Лімасолі в 2001 році