Основний Євангельський закон

«І як ви хочете, щоб чинили вам люди, так і ви чиніть їм» (Лк. 6:31)

Існують, мої любі, вороги Христа й Церкви, які постійно висувають звинувачення. І що вони кажуть?

Одне з обвинувачень полягає в тому, що Церква нібито «відстала від часу» і далека від проблем сучасної людини; що Євангеліє зосереджено лише на потойбічному світі, а до земного життя байдуже; що проповіді про рай і пекло лише присипляють пильність людей, роблячи їх легкою здобиччю для експлуататорів. Що ми дамо відповідь на це?

Ми відповідаємо: Церква ніколи не перестане сповіщати, що за порогом смерті є вічне життя, в порівнянні з яким земне буття — лише крапля в океані. Але, коли вказує на Небо та нагадує, що найвище призначення людини є вічністю, Церква не залишає поза увагою й життя земне. Навпаки, вона вчить: ніхто не успадковує вічність, не проживши тих небагатьох років, що відвів нам Всесильний, згідно з Його святою волею. Земне життя — це наш шлях і наша перепустка у вічність, і саме тому наша віра високо цінує кожну мить земного буття.

…ніхто не успадковує вічність, не проживши тих небагатьох років, що відвів нам Всесильний, згідно з Його святою волею. Земне життя — це наш шлях і наша перепустка у вічність, і саме тому наша віра високо цінує кожну мить земного буття.

Живеш лише інстинктами, занурившись у тваринні пристрасті? Тоді ворота раю будуть зачинені для тебе.

Як десь писав поет Данте, душа, обтяжена скверною, не може увійти до обителів світла. Подібно до того, як свиню не пускають у вітальню, так і до палацу Бога, в чертог вічності, не може увійти душа, що подібна до тварини й погрязла в нечистоті.

Ми покликані до більшого. Як казав Менандр: «Людина — прекрасне створіння, коли вона залишається людиною».

Нехай твої ноги твердо стоять на землі, але погляд завжди буде спрямований до Неба. Живи, невпинно піднімаючись сходами вдосконалення й обоження, щоб стати сином Бога, «богом з благодаті».

Нехай твої ноги твердо стоять на землі, але погляд завжди буде спрямований до Неба. Живи, невпинно піднімаючись сходами вдосконалення й обоження, щоб стати сином Бога, «богом з благодаті.

Наша віра не нехтує земним буттям; навпаки, вона бачить у ньому фундамент вічності. Христос надає величезного значення тому, як ми проживаємо свої дні, й сьогоднішнє Євангеліє — пряме підтвердження цього. Про що воно нам говорить?

Євангеліє встановлює закон, який регулює відносини людей один із одним. Це закон досконалий. Він не схожий на недосконалі закони парламентів світу цього, що працюють подібно до конвеєрів. Як випікають хліб у пекарні, так і парламенти держав ухвалюють закони.

Відколи ми стали вільною державою, ми прийняли — порахуйте самі — близько 20 000 законів! За конституційної монархії, за демократії, за диктатури, за охлократії — тисячі законів із статтями, пунктами та постановами. І ці закони настільки заплутані, що навіть юристи та судді ламають голову, коли намагаються їх витлумачити.

Людські закони недосконалі. А закон Господній? Він бездоганний і напрочуд простий: всього дванадцять слів, цінність яких неможливо виміряти. Це закон, здатний вирішити всі наші протиріччя.

Послухайте: «І як хочете, щоб люди чинили вам, і ви чиніть їм також»¹(Лк. 6:31). «О люди,—каже Господь,—як хочете, щоб чинили з вами, так і ви чиніть із іншими людьми». Хіба є закон простіший і доступніший? Його зрозуміє навіть найбезграмотніша людина.

І хоча його зміст очевидний, я наведу кілька прикладів, які розкривають цінність цього правила.

Людина, дорогі мої, складається з двох частин: душі й тіла, тому вона має як духовні, так і матеріальні потреби. Щоб жити на землі, кожному з нас потрібні певні речі. Будь ти цар чи Діоген у своїй бочці, ти маєш потреби.

Які ж вони? Майно. 

Ми не говоримо про величезні капітали та статки, що нажиті обманом чи крадіжкою, — таке багатство Христос не благословляє. Він благословляє чесну працю: хлібороба, пастуха, робітника, службовця, солдата, офіцера — всіх, хто працює в поті чола. Благословляє скромні чесні підприємства. Пам’ятайте: краще бути бідним із Христом, ніж мільйонером із дияволом.

Але навіть у найбіднішої людини є якийсь мінімум: дах над головою, пара взуття, одяг, трохи грошей на хліб повсякденний.

І ось Христос запитує кожного з нас: «Чи хочеш, щоб у тебе вкрали гаманець? Щоб з тобою вчинили несправедливо? Щоб ти працював, а тобі не платили? Хочеш, щоб уночі хтось прийшов і викорчував твої дерева? Щоб він підпалив та спалив твою хатину? І взагалі завдав тобі шкоди?» Ти цього не хочеш. Так само й тобі не дозволено ображати інших і зазіхати на те, що не тобі належить.

Вище матеріальних благ стоїть щось цінніше — саме життя та здоров’я людини.

Господь звертається до кожного з нас: «Хотів би ти, щоб твою їжу отруювали? Щоб повітря навколо тебе стало отруйним? Щоб хтось, подібно до ката, позбавив тебе здоров’я й самого твого життя, або покалічив тебе?»

У відповідь ми чуємо одностайне: “Ні!”

Саме на цьому простому «ні» ґрунтується закон Христа: стався до життя ближнього так само дбайливо, як хочеш, щоб берегли й твоє. Адже життя — фундамент нашого існування.

…закон Христа: стався до життя ближнього так само дбайливо, як хочеш, щоб берегли й твоє. Адже життя — фундамент нашого існування.

Отже, одне – це майно, інше – життя. Але є й щось інше, що — принаймні для моїх співвітчизників — коштує навіть вище за гроші та саме життя — це честь і репутація людини та її родини.

І знову Господь запитує тебе: «Чи хочеш ти, щоб про тебе пліткували в якійсь компанії та висміювали тебе? Щоб тебе обмовили в суді? Щоб, поки ти у від’їзді, хтось, подібно до змії, прокрався в твій дім і зганьбив твоїх рідних і близьких?»

«Ні!», — відповість душа людини, для якої честь, шляхетність і добре ім’я дорожче, ніж гроші та саме це життя.

Так пам’ятай же: якщо ти не бажаєш, щоб хтось зганьбив тебе, не смій посягати на честь і гідність іншого. Те, про що ми зараз говорили, дорогі мої, це одна сторона медалі, її негативна сторона.

Є й позитивна сторона також. У чому вона полягає?

Ти не тільки не хочеш, щоб ближній завдав тобі зло, але й хочеш, щоби він був добрий з тобою.

Ти голодний? Чекаєш, що він поділиться хлібом.

Хочеш пити? Чекаєш, що він дасть води.

Ти роздягнений? Чекаєш, що він допоможе з одягом.

Ти хворієш? Чекаєш, що він відвідає та подасть ліки тобі.

Помер хтось із близьких? Чекаєш, що до тебе прийдуть і втішать тебе.

Зрозумій просту істину: якщо ти хочеш, щоб у важкий час до тебе поспішили на допомогу, то й ти поспішай на допомогу іншим, коли біда постукає в їхні двері.

Нехай цей принцип стане фундаментом наших стосунків із усіма людьми. Його називають «золотим правилом».

Кажуть, що один імператор першого сторіччя після Різдва Христового з усіх законів, на які вказали йому мудреці, віддав перевагу саме цьому – закону Христа – й наказав висікти його на табличках всюди: «Як хочете, щоб з вами чинили люди, так чиніть і ви з ними».

Якби я мала таку можливість, я б звернувся до ООН — організації, яка роками не може знайти рішень, а її проблеми перетворилися на заплутаний клубок. Над будинком, де відбуваються їхні засідання, я написав би: «Як хочете, щоб з вами чинили люди, так чиніть і ви з ними».

Якщо цей закон є обов’язковим для кожної людини та кожної сім’ї, то тим більше він є обов’язковим для всіх народів — малих і великих! Якби ми його застосували на практиці — і земля стала б раєм.

І після цього стверджують, ніби Євангеліє байдуже до земного життя? Ні.

Як точно висловився письменник Кораїс: “Євангеліє – це справжній рецепт земного та небесного щастя”.

Хочеш жити щасливо? Хочеш, щоб твоя сім’я, суспільство та народи були щасливими, а над нашою планетою завжди літав голуб миру? Давайте дотримуватись цього закону. Тоді запанують мир та щастя — во славу Церкви, мир для людства та щастя для всього світу. Амінь.

Митрополит Августин Кантиотіс

Джерело