Нам потрібно проявляти більше волі

Архімандрит Арсеній (Папачок) – найстаріший і один із найшанованіших румунських старців. Він представник золотої плеяди румунських духівників ХХ сторіччя. Старець Арсеній подвизався в непрохідних лісових нетрях румунських гір разом із отцем Клеопою (Іллієм), зазнавав переслідувань з боку богоборчої влади, сидів за сповідання віри у в’язниці. З 1975 року він був духівником монастиря на честь святої Марії в місті Текіргел під Констанцею.

Пропонуємо до уваги читачів відповіді старця на запитання, з якими до нього звернувся архімандрит Іоаннікій (Балан; 1930-2007).

___________________________________________

— Отче Арсеній, скажіть, як позбутися багатьох земних турбот, щоб мати більше часу для молитви?
– Отче Іоаннікій, велика справа – чиста молитва із серця та вуст до Бога! Молитва – це гостра стріла, яку спрямовували в небо тисячі років усі святі та найпростіші християни. Молитва пронизувала серце небес – можливо тих, які обурювалися на мешканців землі, – і тим самим шляхом приходили рятівні відповіді – так зберігалася віра на землі з роду в рід.

Брате-християнине, у тебе теж є своя історія: ти входиш у великий християнський союз – Церкву та назавжди викуплений жертвою Спасителя. Значить, ти коштуєш дуже дорого, і на тобі лежить велика та шляхетна відповідальність.

Хіба важко кожному з нас хоч трохи попросити Бога, просто й прямо, щоб Він допоміг нам у стільких бідах і стражданнях, і подякувати Йому?!

Де та людина, якій нема чого просити у Господа нашого Іісуса Христа та Матері Божої? Кажуть, що Мати Божа ображається на тих, хто ніколи не просить Її ні про що! Вона молитовниця за людей, і скільки може Бог своєю силою, стільки може й Мати Божа своєю молитвою. Покажи ж, що ти – дитя Матері Божої, яке має в грудях дитяче серце!

Мати Божа ображається на тих, хто ніколи не просить Її ні про що! Вона молитовниця за людей, і скільки може Бог своєю силою, стільки може й Мати Божа своєю молитвою.

А від земних клопотів ми можемо позбутися, якщо захочемо цього, адже від нас залежить наш порятунок.

Як душам, дарованим Богом, нам потрібно виявляти більше волі, щоб не завантажувати й не обтяжувати себе цими земними турботами до такого ступеня.

Будемо розпоряджатися своїм життям як люди, які мислять більш високо та дуже відповідальні.

Якби ми запитали спасених, які живуть на небесах: «Чого вам вартувало здобути таке блаженство?» Вони відповіли б нам: «Часу, трішечки часу, добре проведеного на землі!» Отже, це означає, що в нас взагалі немає іншого часу, щоб довести до досконалості свої душі – покликані, обдаровані та сповнені такої рішучості.

– Як можна перемогти та відігнати від себе марнославство та помисли гордості?

–Потворна та нечиста пристрасть! Все зло ловить рибу в цій каламутній воді!

Бог і чути не хоче про горду людину! Він забирає в неї всю благодать, щоб та спіткнулася, – мабуть змириться, як говорить Писання¹(див.: 1 Пет. 5: 5).

Бог і чути не хоче про горду людину! Він забирає в неї всю благодать, щоб та спіткнулася, – мабуть змириться.

Він залишає його, і той перетворюється на велику гидоту; забирає в нього почуття прекрасного, залишає його блукати в хаосі по всій грязюці закутків світу.

Немає в нього вже образу, немає подоби, ні здорового глузду. Правду кажуть Святі отці: «Де сталося падіння, там колись попрацювала гордість». Жодна пристрасть так не уподібнить тебе дияволові, як гордість.

Жодна пристрасть так не уподібнить тебе дияволові, як гордість.

Всі пристрасті можуть, скажімо так, вибачитись природою та поганими обставинами життя, а гордість не може бути виправдана нічим! Вона має нестерпне нахабство – прилаштовуватися до будь-якої чесноти, вона навіть, якщо можна, ховається в смиренності, яка служить їй ширмою.

Таке зустрічається дуже часто, й, на підтвердження цих слів, це те, про що один отець висловився так: «Смиренний же горделивець!»

Оскільки вона така небезпечна й так широко представлена ​​в усіх віках і чинах, то добре було б, щоб ніхто не нехтував жодною людиною, якою б незначною вона не була. Адже й у ній прихований Христос, і навіть запитував би її, щоб дізнатися її думку, хай навіть навмисне, і це стало б першим кроком, тобто однією віхою, на шляху до Євангелія.

Добре запитувати думки та поради в кожного, ким би ти не був, бо хто знає, адже благодать Божа більше спочиває в людях простих і непомітних.

Зроби уклін, як то кажуть, хоча б заради смирення тілом, бо це теж гарний тон, і побачиш, як потрібні тобі подібні, з якими Бог судив тобі жити, бачитися, і ти по життю переконаєшся в тому, що мудрість справді більше живе там, де є смирення, бо там Бог.

Ось, Люцифер упав непоправно, грандіозне його падіння відбулося через одне тільки його слово: «Я». І, впавши, став супротивником навіки, мерзотою запустіння. Нехай не обманюється ніхто, ніби без справжнього очищення в єдиній воді смирення він зможе увійти в те Царство, з якого випали ангели!

Ось коротенько мої думки та сповіщення про те, щоб людина змогла усвідомити, що Бог створив нас прекрасними тільки для Себе!

–Що робити, щоб приборкати свою язик і здобути дар мовчання?

–Воістину серйозна справа – не бути господарем свого язика. Як кажуть святі: “До великого падіння доводить язик”.

Від багатослів’я буває скоріше суєта, ніж користь, а лихослів’я несе велику небезпеку не тільки в цьому світі, а й у тому. Говорять, що в пеклі найбільше тих, хто вбив злим словом!

…в пеклі найбільше тих, хто вбив злим словом.

Потрібно любити, брате, брата свого. Хіба це найголовніша заповідь Спасителя? Він дав цю заповідь в увінчання всіх Своїх настанов – що єдиний шлях до спасіння – любов – і зійшов на незабутню та несамовиту Голгофу!

Потрібно весь час твердити людям про відповідальність, яку ми несемо за своє життя –. єдиний час, даний нам, щоб ми замкнули на замок свій язик та очищали своє серце від зла.

Святитель Григорій Богослов каже: «За кожне зайве слово ми дамо відповідь, тим більше за кожне слово соромне», а наскільки жахливіше за всяке вбивче слово! “Патерик” тут дуже корисний з його главою “Користь мовчання”.

Святий Ісидор Пелусіот каже: «Розмова з користю є благословенням, а якщо воно підкріплене справою – увінчується». «Бо життя без слова приносить більше користі, а слово, і волаючи, злить. Якщо ж слово і життя з’єднаються, то становитимуть уособлення всієї філософії».

Сховай Господа в серці твоїм, і перебудь там увагою, і стій там перед Господом без виходу. Тоді ти помітиш у собі кожну порошинку.

Так розпочинається таємниче навчання. Воно ніби дзеркало для розуму та світильник для совісті. Воно висушує розпусту, погашає лють, упокорює гнів і розсіює смуток, приборкує зухвалість, розвіює відчай, прояснює розум, проганяє лінощі, воістину упокорює тебе та робить твій розум непереборним; вражає бісів, очищає тіло, й людина вже не буває учасником у будь-якій поганій справі, а цурається її. І весь час думає: «До кого я піду? Я, хробак…» Це й інше, що стосується пам’яті смертної та вічної долі людини, належить до таємничого вчення.

Розмовляв зі старцем архімандрит Іоаннікій (Балан)