Сила слова
Добре ти зробив, що відразу покаявся.
Господь залишив нам покаяння для нашого спасіння: якби не було покаяння, і апостоли не спаслися б, а тим більше інші люди. Язиком грішимо, а серцем каємося.
Язиком грішимо, а серцем каємося.
Ти сказав лихе слово проти свого сусіда, немов іскру в сіно кинув. Все село чуло та сміялося. Сусід був прикро вражений і подав на тебе до суду. Тебе тривожить не вирок суду, а покарання сусіда. Він більше не бажає з тобою розмовляти, він відвернувся від тебе.
Що тепер робити?
Віддай все Богові й часу. Молися всевідаючому Творцеві за пом’якшення серця твого сусіда.
Використай будь-яку можливість сказати про нього добре слово й чекай. Господь, добре слово й час зроблять своє, і колись ви знову, примирені, підете разом до храму.
Хай послужать тобі повчанням слова Спасителя: “Істинно кажу вам, за кожне пусте слово, яке виходить із вуст ваших, дасте відповідь у день Страшного Суду“.
Чи не свідчить це про те, що всяке злісне та брехливе слово порушує порядок всесвіту й ображає Спасителя?
Добре або лихе слово, яке ми вимовляємо явно або таємно, в думках, відчуває весь всесвіт, відчуває й Творець почуттів.
Добре або лихе слово, яке ми вимовляємо явно або таємно, в думках, відчуває весь всесвіт, відчуває й Творець почуттів.
Як слово може втаїтися від Того, Кому всі думки відомі?
Стародавні греки говорили, що спис Ахілла може одним кінцем поранити, а іншим зцілити рану.
Ми не знаємо, як спис, але знаємо, що може цей язик людський. Язиком рани наносяться, язиком зцілюються: “Ним благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаємо людей”1(Як. 3: 9).
В якомусь селі стався страшний випадок.
Мала одна мати єдиного сина, школяра. Розсердилася якось матір на сина й у гніві вимовила божевільні слова: “Якби очі мої тебе ніколи не бачили, тоді я була б щасливою!”.
Дитина була настільки вражена, що хлопець схопив рушницю й застрелився; поруч із ним знайшли його шкільну дощечку, на якій він написав слова: “Мамо, ось, зникаю я з очей твоїх, тільки б ти була щаслива”.
Після того самотня мати щовечора сиділа біля вогнища та заливала вогонь слізьми, поки одного разу зранку не знайшли її мертвою біля згаслого вогнища: померла від горя.
Бачиш, що божевільне слово робить? Але не залишу тебе без прикладу доброго слова.
Під час війни послали одного боязкого солдата в розвідку. Всі знали його боязливість і сміялися, коли дізналися, куди посилає його старшина.
Тільки один солдат не сміявся. Він підійшов до свого товариша, щоб підтримати й підбадьорити його.
Але той відповів йому: “Загину я, ворог зовсім поруч!”.
“Не бійся, брате: Господь ще ближче”, — відповів йому добрий товариш.
І ці слова, як великий дзвін, забреніли в душі того солдата, й бреніли до кінця війни.
І ось, якось боязкий солдат повернувся з війни нагороджений багатьма орденами за хоробрість.
Так змінило його благе слово: “Не бійся: Господь ще ближче!”.
Мир тобі й здоров’я від Господа!
Свт. Миколай (Велемирович). Лист 70 скромній людині, яка покаялася в тому, що згрішила словом
