Мозок серця

У 1991 роцы вчені знайшли унікальні сенсорні клітини в серці. Це 40 тисяч нейронів, які володіють власною памяттю, почуттями та логікою. Це майже своя нервова система. 

Ми всі розуміємо стан, який описують словами «чути серцем». Це коли без логічних підстав відчуваєш, що хтось з першого погляду тобі не подобається (або навпаки), що коїться щось погане, відбувається правильно або неправильно. І в літературі, і в житті це зазвичай описується словами «серце підказує», «щемить у грудях», «не лягло на душу». Так ми описуємо емоційні сигнали, які, здається, йдуть не від голови, а від самого серця.

Найкращі людські якості повязані саме з сердцем, а не з розумом. 

До якогось часу погляду в науці все це вважалося просто красивим образом, і серце називали лише потужним м’язевим насосом, який слухняно виконує команди мозку. 
І от тепер, на межі нових досліджень, наука підтвердила: серце справді має свою «розумну» систему, здатну не просто реагувати, а й приймати рішення. Доведено, що серце мислить першим.

Існує відомий парадокс, який давно цікавив медиків і науковців: після зачаття в людського зародка спочатку формується та починає битися серце, і це ще до того, як формується головний мозок.

Але тоді виникає питання — якщо це не мозок змушує серце битися, звідки бере початок перший серцевий імпульс?
Фахівці Інституту математики серця (HeartMath Institute) намагалися відповісти на це питання, і їхні відкриття вразили весь світ.

Так виглядає серце ембріона

Серце думає, пам’ятає та формує нашу інтуїцію

Вчені з’ясували, що серце має власну нервову систему, яка складається приблизно з 40 000 нейроноподібних клітин. Ці клітини здатні приймати, обробляти та зберігати інформацію подібно до того, як це роблять клітини головного мозку.

Іншими словами — серце не лише «виконавець» команд мозку, а володіє автономною нейронною мережею, яка надсилає сигнали до мозку та взаємодіє з центральною нервовою системою.

Це 3D-фото серця — жовтим кольором позначений “мозок” серця
Хоча ця структура в кілька тисяч разів менша за головний мозок, її достатньо для самостійного управління серцевим ритмом.

Вона також використовує нейромедіатори (речовини, які передають сигнали між клітинами), і генерує найсильніше електромагнітне поле з усіх органів тіла. 

Це поле у 60 разів потужніше за електричне поле мозку, його можна виміряти на відстані до кількох метрів від тіла, і воно взаємодіє з енергетичними полями інших людей.

Саме це й пояснює «емоційну комунікацію» між людьми на несвідомому рівні – тобто ті відчуття, які ми описуємо словами “не знаю, чому, але ця людина мені приємна/неприємна”, “я відчула/відчув, що ця людина вчинить певним чином”. 

Отже:

• серце — орган, який не просто перекачує кров, а є активним учасником інформаційного та емоційного життя нашого тіла;
• рішення, які ми приймаємо, можуть бути “серцевими” не в поетичному, а в практичному сенсі серце насправді є частиною нашої інтуїції, і впливає не тільки на емоції, а й на реакції.

______________________________________________

Це відкриття стало науковим підтвердженням здогадок передових вчених, мислителів і святих, які впродовж останніх двох сторіч писали про «разумність сердца», його здатність впливати на наші емоції та прийняття рішень.

Святі отці ще перших сторіч, спираючись на Євангеліє, повчали, що серце — духовний центр людини, осередок її душі, волі, почуттів і місце реальної зустрічі з Богом. Господь попереджав, що саме з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневага¹Мф. 15:19. Воно визначає всі думки та вчинки людей.

Тому християнство так наполягає на слідкуванні та пануванні над ним задля повної гармонії людини.

Джерело