День пам’яті преподобного Полікарпа Печерського
24 липня/6 серпня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Полікарпа Печерського, архімандрита.
Святий Полікарп (грецьк. багатоплідний) зрікся світу та прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі.
Він умертвляв тіло постом, а духом постійно перебував у Богові. Преподобний приніс багато плодів, гідних покаяння, і явив на собі всі плоди Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, доброту, милосердя, віру, сумирність та стримання. Усі ці плоди зростив у святому Господь, а насадив Володимирський і Суздальський єпископ Симон, який спочатку подвизався в Києво-Печерській обителі та був родичем Полікарпа.
Святитель Симон повчав свого учня на прикладі святих печерських монахів, а той, прийнявши зерна отецького повчання у своє серце, приніс плід сторицею.
Полікарп вирушив за своїм наставником у Володимирську й Суздальську землю і тут написав на користь іншим подвижникам про подвиги печерських отців. Так він виклав у посланні до архімандрита печерського Акіндіна житія багатьох святих, які пізніше ввійшли в другу частину Києво-Печерського Патерика.
Згодом Преподобний повернувся в Києво-Печерську обитель, але не залишив духовного зв’язку зі своїм наставником, отецькі повчання якого зберігав у своєму серці й виконував на ділі.
Після кончини блаженного архімандрита Акіндіна печерська братія однодушно обрала настоятелем монастиря найдосвідченішого в чернечих подвигах Полікарпа.
Святий прийняв на себе управління монастирем у 1164 році, за правління Великого князя Київського Ростислава Мстиславича (1158–1167) і святительського служіння Київського митрополита Іоанна IV (1164–1166).
Архімандрит Полікарп прагнув зберігати монастирський устав преподобного Феодосія та був вправним керівником у справі спасіння.
Його духовними настановами керувалося багато благородних людей, у тому числі й Великий князь Ростислав Мстиславич. Останній брав за приклад богоугодне й доброчесне життя Святого.
У Великий піст князь мав звичай щосуботи й щонеділі запрошувати на обід архімандрита Полікарпа та 12 печерських монахів, яких не відпускав із пустими руками. Щонеділі він причащався Пречистих Христових Тайн, а в Лазареву суботу збирав у себе всіх печерських старців, яких гостинно пригощав і наділяв дарами. Також князь благодіяв монахам інших монастирів.
Не раз Ростислав Мстиславич говорив Преподобному, щоб той прийняв його в обитель. На те Святий відповідав князю, що Господь велів йому проводити інше життя — правити й вершити праведний суд.
У свою чергу князь зауважував, що княжіння світу цього не може бути без гріха і що воно втомило його своїми щоденними турботами. Також він казав, що бажає хоч трохи в старості послужити Богу та наслідувати тих князів і царів, які йшли вузьким шляхом та досягли Царства Небесного.
Після таких доводів Полікарп більше не заперечував князю і говорив, що якщо він бажає цього від усього серця, то нехай буде Божа воля.
Однак бажання боголюбного Ростислава Мстиславича прийняти чернечий постриг не здійснилося. Він тяжко захворів під час перебування в Смоленську та наказав везти себе в Київ. При цьому князь заповів, щоб у разі кончини його тіло поклали в обителі святого Феодора, яку збудував його батько. Також він дав обітницю, якщо одужає, то прийме постриг у монахи. Однак хвороба посилилася, і князь помер.
Блаженний Полікарп дожив до глибокої старості й відійшов до Господа 24 липня 1182 року, у день пам’яті страстотерпців Бориса та Гліба. Його тіло погребли зі святими отцями.
Братія залишилася без настоятеля. Ніхто зі старців не хотів покидати безмовність і брати на себе управління монастирем.
Тоді всі монахи зібралися в церкві й почали молитися Пресвятій Богородиці, а також Антонію і Феодосію Печерським. При цьому вони зверталися і до новопреставленого архімандрита та просили його, якщо він угодив Господу, вказати замість себе ігумена.
Сталося чудо, і багато монахів одразу назвали наступним ігуменом священника Василія, який перебував на Щекавиці (урочище в Києві).
Здивований священник Василій, який ще не прийняв чернечого постригу, поступився проханням братії. Він прийняв постриг у чернецтво і став гідним наступником святого Полікарпа.
Слава Богу вовіки. Амінь.
