День пам’яті блаженного Лаврентія Калузького
10/23 серпня Православна Церква вшановує пам’ять блаженного Лаврентія Калузького, юродивого заради Христа.
Блаженний Лаврентій, юродивий заради Христа, Калузький чудотворець, жив на початку ХVI сторіччя за півверсти від старої Калуги при лісовому храмі на честь Різдва Христового, що стояв нагорі гори.
Припускають, що блаженний Лаврентій походив із боярського роду Хитрових, тому що його ім’ям починався їхній родовий пам’ятник у Перемишльському монастирі Лютиковому, що розташовувався в Калузькій єпархії.
З його хатини було прокопано підземний хід до церкви, де він слухав Богослужіння. Бував він і в хаті калузького князя Симеона Іоанновича.
Взимку та влітку блаженний ходив босий, у сорочці та овчинному кожусі. Подвигами самозречення він звеличився духовно, що ще за життя прославився благодатними даруваннями.
Коли в травні 1512 кримські татари напали на Калугу, блаженний Лаврентій, який був у будинку князя, раптово закричав гучно: «Дайте мені мою сокиру гостру, пси напали на князя Симеона, треба боронити його!»
Сказавши те, він схопив сокиру й пішов. Несподівано опинившись на насаді (кораблі) поряд із князем, праведний Лаврентій зміцнив і підбадьорив воїнів, і вони відразу перемогли ворога.
З сокирою в лівій руці, насадженій на довгій сокири, він зображується на іконах. Ймовірно, що князь Симеон († 1518), зобов’язаний праведнику своїм порятунком, на місці подвигів Святого влаштував на його пам’ять чернечу обитель.
Помер блаженний Лаврентій 10 серпня 1515 року, мабуть, у день свого тезоіменитства. Відомо, що пам’ять Святого вшановувалась, крім того, й 8 липня.
Прославлений блаженний Лаврентій, мабуть, у другій половині ХVI ст. Так, цар Іван Грозний у жалуваній грамоті монастирю (1565) писав: «Монастир Різдва Христового, де лежить Лаврентій, юродивий заради Христа».
У житії перше посмертне диво записано під 1621 роком – зцілення паралічного боярина Кологривова, який одужав після молебню Святому.
Слава Богу вовіки.
