День вшанування Києво-Печерського образу Успіння Пресвятої Богородиці
15/28 серпня Православна Церква вшановує Києво-Печерський образ Успіння Пресвятої Богородиці.
Як свідчить передання, образ Успіння Пресвятої Богородиці – головну святиню Києво-Печерської лаври, принесли до Києва в 1073 р. майстри-греки – будівничі давньої Печерської церкви.
Ікона невеликого розміру (приблизно 29х40 см) розташовулася над царськими вратами іконостаса Успенського собору в круглому кіоті. Богоматір зображена почиваючою на одрі, перед яким стоїть Євангеліє. Євангеліє покривало отвір усередині дошки, там перебували часточки мощей семи святих мучеників. Ікону спускали на оздоблених стрічках вниз для поклоніння богомольцям.
Перше письмове свідчення про чудотворний образ Успіння в Печерській церкві міститься в книзі «Тератургима» Афанасія Кальнофойського, що датується 1638 р.
У ній зазначається: «…не зважаючи на часті руйнації Києва та монастиря нашого Печерського війнами, плюндруваннями й нищенням, через що та свята церква двісті тридцять три роки стояла порожньою, ту ікону, яку ніхто з людей не оберігав, можна побачити і сьогодні над царськими вратами в тій святій церкві, оздоблену багатьма клейнодами та золотими табличками» (переклад з польської Н. Сінкевич).
Ікона Успіння висіла над царськими вратами, була оздоблена багатьма клейнодами та золотими табличками.
Ті таблички – вотивні підвіси – навішували до святих образів на знак молитовного звернення або вдячності за зцілення.
До чудотворного образу Успіння приносили й інші золоті та срібні вироби, зокрема, каблучки з діамантами, сердоліками, топазами, які згодом використали для виготовлення коштовних шат.
Києво-Печерська ікона мала візантійський зразок – протограф. За аналогічною схемою Успіння зображено на візантійських рельєфах із слонової кістки рубежу Х–ХІ ст. (Іл. 1).
Цей факт наводить на думку про можливий зв’язок ікони Успіння з принесеним з Константинополю релікварієм – мощевиком із слонової кістки.
Чудотворний печерський образ Успіння був іконою–релікварієм з заглибленням для часточок мощей семи мучеників, які були закладені до підвалин давньої Печерської церкви. Імітація мощевику у вигляді металевих дверцят або зображення книги пізніше відтворювалася на копіях Києво-Печерської ікони Успіння.
За часів архімандритства Інокентія Гізеля (1656–1683), вірогідно, мало місце відтворення давньої святині, пошкодженої катаклізмами часу.
З початку 1660-х рр. поширюються письмові згадки про ікону Успіння, її точне зображення вперше з’являється на титулі Патерика Печерського 1661 р.
Під час хресного ходу 27 серпня 1677 р. чудотворна ікона вперше за весь час, як повідомляє «Синопсис», була винесена з Успенської Печерської церкви.
Шанування пов’язаної з Влахернським храмом ікони Успіння, як уявляється, перейшло на її новий список зі збереженням основних рис іконографії візантійського образу. Традиція створення списків (тобто копій) шанованих ікон існувала у Церкві з давніх часів.
Список після його освячення, як вважалося, набував тіє ж сили, що й першообраз чудотворної ікони. Саме до другої половини XVII ст. належать найдавніші списки чудотворної ікони, один з яких зберігається в колекції Національного Києво-Печерського заповідника (інв. КПЛ-Ж-218).
Під час німецької окупації Києва 1943 р. чудотворна ікона з Успенського собору була вивезена до Німеччини. Її подальша доля, на жаль, невідома.
Одна з копій древньої ікони зараз перебуває в Хрестовоздвиженському храмі Києво-Печерської Лаври над царськими вратами. Той список також є чудотворним. Ікона має такий же круглий кіот і оформлена подібно до оригінальної ікони “Успіння Божої Матері” Києво-Печерської.
Опускається після кожної Літургії для поклоніння за старим звичаєм монастиря.
Шанування Києво-Печерського образу Успіння перенесене на пізніші списки ікони та звершується в день Успіння Пресвятої Богородиці, а також в один день із вшануванням пам’яті прп. Феодосія Печерського.
Олена Лопухіна
Слава Богу вовіки. Амінь.
