День памяті перенесення мощей святителя Іларіона Меглінського
21 жовтня/3 листопада Православна Церква вшановує память перенесення мощей святого Іларіона, єпископа Меглінського.
Перенесення мощей святого Іларіона, єпископа меглінського в болгарське місто Тирнов відбулося в 1206 році. До тієї події тіло Святителя покоїлося в в місті Мегліні.
Святий Іларіон народився близько 1090 року після палких молитов до Богородиці в благочестивій християнській сім`ї греків. Він отримав гарне християнське виховання. У 18 років юнак залишив суєтний світ і прийняв чернецтво.
Дивлячись на його подвижницьке, сповнене добродіянь життя, монахи обрали Іларіона настоятелем тієї обителі, в якій він постригся. Дбаючи про спасіння довірених йому душ, він невпинно закликав ченців не втрачати дорогого часу, призначеного для спасіння. Особливо наполегливо викорінював Іларіон пияцтво.
Близько 1134 Іларіон став єпископом Меглінським. Його висвятив архієпископ ахридський Євстафій.
Місто Моглени (Мглін або Меглін, також Меглен, Меглян) в даний час не існує. Воно розташовувалося неподалік існуючого досі містечка Нотья, а те останнє лежить за правим берегом річки Вардара, на верхів’ях річки Моглениці, верстах за 30 на північний схід від Водени.
Святий Іларіон протягом 30 років перебував на меглінській кафедрі. Під час свого тривалого управління меглінською єпархією Іларіон старанно й успішно боровся з єретиками-маніхеями або богомілами, що перебуали в ній, а також із вірменами, так що нарешті встиг навернути до церкви більшу частину й тих і інших.
Єретики богоміли дотримувалися хибного вчення, згідно з яким добро та зло визнавалися ними самостійними засадами, між якими відбувається боротьба. Святитель Іларіон з апостольською ревнощами та старанною молитвою став на боротьбу з лжевченням. Він невтомно викривав брехню богомілів, знімав із них лицемірну масу благочестя. Заперечуючи вчення єретиків, Святитель говорив: «Ви зовсім не християни, бо ворогуєте проти Хреста Христа Спасителя, не визнаєте Бога Єдиного, ганьбите давнє Одкровення (Старий Заповіт), шановане християнами. Простих людей ви обманюєте лицемірною лагідністю, а самі сповнені гордості. Не може бути істинного благочестя в тих, хто не визнає в собі сердечного зіпсуття та не просить Божої благодаті молитвою й смиренням. Злі думки, заздрість, марнославство, суєтність, підступність, брехня – не справа злої речовини в людині та не перемагаються постом. Вони плід самолюбства й тому вимагають для викорінення духовних подвигів».
Багато єретиків після святительської науки залишили лжевчення таі повернулися в лоно Святої Церкви.
Патріарх Євфимій, який написав житіє святого Іларіона, зауважував також, підносячи духовну працю Святого: «Єресь вірменська толіко тоді возмогла б, бо й кір Мануїлу цареві грецькому (251) мало не відпасти від благочестиві наші віри, аще не блаженним Іларіоном укріплений бути догматами.
Блаженний Іларіон мирно відійшов до Господа в 1164 році. Мощі його перенесені були з Меглина чи Моглини до Тернова. Їх поклали там у монастирі на честь 40 мучеників болгарських, цьому посприяв цар Іоанн Каліян (252).
21 жовтня і згадується це перенесення мощей святителя Іларіона.
Слава Богу вовіки.
