День пам’яті преподобного Макарія Пелікітського
18/31 серпня Православна Церква вшановує память преподобного Макарія Пелікітського, ігумена.
Святий Макарій народився в Константинополі близько середини VIII сторіччя. Він рано осиротів і виховувався дядьком, який радив йому, будучи дорослим, одружитися.
Макарій, який старанно вивчав Святе Письмо, не послухався поради дядька й згодом вирушив до розташованої в пустельному місці церкви.
Священник тієї церкви навчив його зберігати чистоту розуму та спрямовувати його до благ вічних.
Коли Макарій сповістив священнику, що хоче прийняти чернечий постриг, той порадив йому йти в обитель святого Іоанна Богослова. Монастир ще називався Пелікітським і розташовувався на горі Олімп у Віфінії.
Угодник Божий поспіхом попрямував до вказаної обителі й удостоївся в ній чернечого постригу.
Він старанно виконував усі послухи, вирізнявся смиренням і доброчесністю.
Коли помер ігумен Пелікітської обителі Марк, братія одностайно обрала його наступником Макарія, що раніше був канонархом і економом.
Наділений благодатними дарами Преподобний звершував чудеса. Так, коли довго не припинялася посуха, він влаштував хресний хід у сусідній храм Пророка Іллі, і Господь його молитвами послав дощ.
Патрикій Павло з дружиною отримали зцілення після того, коли, зневірені в допомозі медицини, вони здійснили паломництво в Пелікітську обитель.
Про дивовижне зцілення патрикія і його дружини дізналася імператриця Ірина. Вона запросила Макарія до себе, щоб він зцілив жінку з її оточення.
У Константинополі Преподобний зустрівся з патріархом Тарасієм, який підтвердив його обрання ігуменом монастиря та висвятив у сан священника.
Будучи священником, Макарій ще більше смирявся і вважав себе за прикладом Христа, слугою всієї братії.
15 років мирно проходило життя угодника Божого, який зцілював хворих і був прикладом євангельської досконалості для людей.
Коли ж імператор Лев V Вірменин (813–820) розпочав іконоборче гоніння, то почав обіцянками високих посад і багатства схиляти Макарія до своєї єресі.
Преподобний відповів іконоборцю, що посади й багатства не мають для нього ціни. Він сказав про свою готовність перетерпіти за істинну віру всі тортури, які той йому готує.
Після тієї відповіді імператору Святого ув’язнили в темниці.
У в’язниці Макарія намагався привести до іконоборства ігумен монастиря святих Сергія та Вакха, який сам ухилився в єресь.
Угодник Божий виявив непохитність у вірі, а ігумен-єретик доповів імператору, що легше похитнути землю, ніж рішучість Макарія.
Тоді Преподобного піддали багатьом катуванням, а потім заслали на Босфор, де він втратив спілкування зі своїми учнями і друзями.
Тим часом братія Пелікітського монастиря, що певний час була розсіяною, зібралася знову. За порадою святого Феодора Студіта монахи обрали своїм ігуменом пустельника Сергія.
Коли помер Лев V Вірменин, преподобного Макарія та інших сповідників звільнили.
Святому не дозволили повернутися в його монастир. Тому він після візиту до патріарха Никифора, що перебував у засланні поблизу Халкидона, заснував новий монастир у Хрисополі, на березі моря. Там невдовзі зібралася численна братія.
Нечестивий імператор Феофіл (829–842) відновив іконоборчі гоніння. Він намагався лестощами, обіцянками та погрозами схилити святого Макарія до своєї єресі, проте безуспішно.
Тоді Преподобного спочатку бичували, а потім кинули в вогку темницю, де морили голодом.
У в`язниці перебували засуджені до страти єретики-павликіани. Вони попросили в Макарія благословення. Однак Святий безгнівно заперечив їм: «Що може бути спільного у світла з темрявою!».
Після того Преодобний почав наставляти павликіан істинної віри. Один із них навернувся до Істини та уникнув смерті, а інших стратили.
Також святий Макарій проповідував православне вчення в’язням-іконоборцям і підтверджував свої слова чудесами, через що багато в’язнів зреклися іконоборства.
Коли про те дізнався імператор Феофіл, то заслав Святого на маленький острів Афусія в Мармуровому морі.
За святим Макарієм у заслання вирушило багато монахів, і на Афусії був заснований монастир.
У засланні Преподобний звершував чудеса, обдаровував хлібом місцевих мешканців, що страждали від голоду, зцілював монахів від хвороб.
У заснованому на Афусії монастирі Макарій відійшов до Господа.
Слава Богу вовіки. Амінь.
